Стивен Кинг - Інститут

Тільки хлопець не дочекався і не додивився. Він підмостив під голову руку і за лічені хвилини заснув. Він спав, коли двоє чоловіків повернулись і покінчили зі своїм вантаженням. Спав, коли один з них нахилився роздивитися садовий трактор «Джон Дір», що стояв усього за чотири фути від місця, де Люк скрутився в клубочок і дрихнув без задніх ніг. Спав, коли чоловіки пішли і якийсь робітник причинив двері вагона «Саутвей», цього разу до кінця. Проспав весь грюкіт і ляск, поки до поїзда додавали нові вагони, і тільки злегка посовався, коли на місце 4297-го став новий локомотив. І він спав далі, дванадцятирічний утікач, виснажений, змучений і нажаханий.

Поїзд 4297 міг тягнути максимум сорок вагонів. Вік Дестін упізнав би в новому локомотиві «GE AC6000CW», де цифра 6000 позначала кінські сили, які міг видати тягач. Це був один із найпотужніших дизельних локомотивів в Америці, і він міг тягнути валку, більшу за милю завдовжки. Тягнучи за собою сімдесят вагонів, цей експрес-потяг № 9956 виїхав зі Стербриджа і рушив спершу на південний схід, а тоді — прямо на південь.

Вагон Люка тепер майже спорожнів, і так буде, доки № 9956 не зупиниться в Річмонді, штат Вірджинія, де до вантажу додадуться ще дві дюжини домашніх генераторів «Колер». Більшість із них прямуватиме до Вілмінгтона, але двійко (як і ціла низка деталей та приладдя для малогабаритних двигунів, за якими тепер спав Люк) мали прибути в крамницю під назвою «Малий двигун Фромі: продаж і обслуговування», розташовану в містечку Дюпрей, штат Південна Кароліна. 9956-й зупинявся там тричі на тиждень.

Великі події обертаються на малих шарнірах.

Коли поїзд 4297 виїжджав із Портсмута до Стербриджа, місіс Сіґсбі вивчала справи й показники МНФ дітей, що невдовзі оселяться в Інституті. Один хлопчик й одна дів­чинка. Загін Рубінових доправить їх сьогодні ввечері. Рівень МНФ десятирічного хлопчика з Су-Сент-Марі сягав усього 80. Чотирнадцятирічна дівчинка з Чикаґо ж мала цілих 86. Згідно з матеріалами справи, в неї аутизм. Це ускладнить ситуацію як для персоналу, так і для інших пожильців. Якби її показник був меншим за 80, вони б її облишили. Але 86 — цифра неабияка.

Абревіатура МНФ означає «мозковий нейротрофічний фактор». Місіс Сіґсбі досить туманно розумілася на основах хімії, це парафія лікаря Гендрікса, але щось таки петрала. Як і БРМ, базальний рівень метаболізму, МНФ — це певний показник. За ним вимірюється рівень росту й виживання нейронів по всьому тілу, особливо в мозку.

Та жменька людей із високим рівнем МНФ, менш ніж пів відсотка населення, — найщасливіші на світі. Гендрікс казав, що саме таких мав на думці Бог, коли творив людей. Таким майже ніколи не загрожує втрата пам’яті, депресія чи невропатичний біль. Вони рідко страждають на ожиріння або крайні ступені недоїдання, булімію та анорексію. Добре соціалізуються (дівчинка на підході — рідкісний виняток), радше розв’язують проблеми, ніж спричиняють їх (Нік Вілгольм — ще один рідкісний виняток), мають низьку схильність до неврозів на кшталт обсесивно-компульсивного розладу, а також володіють хорошими мовними навичками. У них рідко трапляються головні болі, й ці люди майже ніколи не страждають від мігреней. Холестерин їхньої крові тримається на низькому рівні, хоч би що вони їли. Вони мають схильність до проблем або розладів, пов’язаних із циклами сну, проте компенсують це передрімками, а не снодійними.

Хоча МНФ доволі стабільний, він може зазнавати ушкоджень, іноді навіть катастрофічних. Найчастішою причиною стає те, що Гендрікс називає хронічною травматичною енцефалопатією, скорочено ХТЕ. Наскільки розуміла місіс Сіґсбі, ХТЕ породжують усім відомі струси мозку. Середньостатистичний показник МНФ складає 60 одиниць на мілілітр; футболісти, чий стаж гри становить понад десять років, мають близько 30 одиниць, іноді й 20. Рівень МНФ повільно знижується з природним старінням, набагато швидше в людей, які страждають на хворобу Альцгеймера. Це нічого не важило для місіс Сіґсбі, яка переймалася лише результатами, а за роки її перебування на посаді в Інституті результати були хороші.

Проте її, як і Інститут, як і людей, що фінансують Інститут і тримають його в таємниці ще з 1955 року, турбувало те, що діти з високим рівнем МНФ отримують у дар певні надприродні здібності: телекінез, телепатію або (у рідкісних випадках) комбінацію обох. Самі діти іноді й не здогадуються про ці вміння, бо такі таланти зазвичай приховані. Ті, які знають, — зазвичай високорозвинені телепати, як-от Ейвері Діксон, — інколи здатні застосовувати ці вміння, коли це їм корисно, але решту часу не зважають на них.