Стівен Кінг - Кінець зміни

— Та ні, мертвий, звісно. Піт тут би не помилився. Я хочу сказати, що, можливо, його вбив хтось. Перший підозрюваний — доктор Бабіно.

— Кака Господня! — вигукує в сусідній кімнаті Холлі.

Ходжес і Джером у цей момент саме дивилися один на одного — і в божественній гармонії одночасно стримують сміх.

— Що? — кричить їй Ходжес. Більше він нічого не може, щоб не вибухнути диким іржанням, яке викличе біль у боці, а також образить почуття Холлі.

— Я знайшла сайт під назвою «Гіпноз „Риболовлі“»! На стартовій сторінці написано, щоб батьки не давали дітям занадто довго дивитися на демо-екран! Уперше цей ефект помітили в аркадній версії гри 2005 року! У «GameBoy» це виправили, а «Zappit»… а ну ж бо, секундочку… вони сказали, що зробили , а насправді ні! Там ціла довга гілка!

Ходжес дивиться на Джерома.

— Тобто розмова в мережі, — пояснює Джером.

— Якийсь хлопчик у Де-Мойні знепритомнів, вдарився головою об ріг столу — і проламав собі череп! — У голосі Холлі звучить майже радість, вона підхоплюється і підскакує до них. Її щоки пашіють. — Мали б бути судові процеси! Не сумніваюся, що вони й стали однією з причин того, що компанія «Zappit» закрилася! Може, навіть тому ж і «Sunrise Solutions»…

Дзвонить телефон на столі.

— Ой, блін! — каже вона до нього.

— Хто дзвонить — скажи йому, що ми сьогодні зачинені.

Але після слів «Алло, здрастуйте, ви телефонуєте в „Що впало, те пропало“» — Холлі просто слухає. Потім розвертається, тримаючи слухавку.

— Це Піт Гантлі. Він каже, що в нього до тебе термінова розмова, і в нього голос… дивний. Чи він сумний, чи сердитий, чи щось іще.

Ходжес іде в зовнішній кабінет, щоб дізнатися, чому Піт сумний, сердитий чи ще якийсь.

За його спиною Джером вмикає «заппіт» Діни Скотт.

У комп’ютерному кублі Фредді Лінклаттер (яка випила чотири таблетки екседрину й пішла спати) повідомлення «ЗНАЙДЕНО 44» міняється на «ЗНАЙДЕНО 45». Репітер висвічує «ЗАВАНТАЖУЄТЬСЯ…»

Потім — «ВИКОНАНО».

Піт не вітається. Каже він ось що:

— Бере оце, Керме. Бери — і труси його, поки правду не витрусиш. Сука в домі з двома ВКРами, а я вийшов у якесь не знаю що. Мабуть, садовий сарай, і холод тут пекельний!

Спочатку Ходжес занадто здивований, щоб відповісти, і то не тому, що двоє ВКРів (слідчих відділу кримінальних розслідувань штату) працюють там само, де й Піт. Дивує (та, по правді, просто вражає) його інше: за довгий час їхньої співпраці Піт таким грубим словом сказав про жінку тільки раз. Коли розповідав про свою тещу, яка намовила Пітову жінку піти від нього й забрала її до себе разом із дітьми, коли та вчинила за її словами. Єдина «сука», про яку він зараз може вести мову, — це, ймовірно, його напарниця Іззі Джейнз, вона ж Міс Красиві Сірі Очі.

— Керміте, ти тут?

— Тут, — відповідає Ходжес. — А ти де?

— Цукрові гірки. Дім доктора Фелікса Бабіно на мальовничій Бузковій вулиці. Його, бляха, маєток . Ти ж знаєш, хто такий Бабіно, точно ж знаєш. Ніхто з нас ближче до Брейді Хартсфілда не підходив, ніж ти. Він же якийсь час тобі був ну як хобі.

— Про кого ти — я розумію. А про що — ні.

— Там усе зараз ось-ось вибухне на хуй, старий, — і Іззі не хоче, щоб у неї тоді шрапнеллю влучило. У неї, бачте, амбіції. Голова детективного відділу за десять років, мабуть, усієї поліції — за п’ятнадцять. Я це розумію, тільки це не значить, що мені воно подобається. Вона за моєю спиною телефонувала шефові Горґану, а той викликав ВКРів. Зараз це офіційно ще не їхня справа, але до півдня вже буде. У них тут підозрюваний є, але, блін, це якось усе не так. Я це знаю, та й Іззі теж. А їй насрати з високої гори!

— Піте, ти повільніше. Розкажи, що там робиться.

Холлі нервово нависає над ним. Ходжес підіймає палець: зачекай.

— Економка проходить сюди о сьомій тридцять, ага? Звати Нора Іверлі. І у верхній частині під’їздної доріжки бачить «бумер» Бабіно на газоні, а лобове скло прострелене. Зазирає, бачить кров на кермі й на сидінні, телефонує 911. За п’ять хвилин — машина з копами (на Цукрових вони завжди за п’ять хвилин приїжджають), і, коли вони приїжджають, Іверлі сидить у власній машині, замкнувшись, і труситься, як осиковий листок. Ті їй кажуть, мовляв, там і сидіть — і до дверей. Не замкнено. Місіс Бабіно — Кора — лежить мертва в передпокої, і не сумніваюся, що та куля, яку медексперти витягнуть із неї, буде така сама, як і та, яку витягли з БМВ. На лобі в неї — готовий? — написана чорним літера Z. І ще кілька внизу кругом, навіть на телевізорі. Як ото в хаті Еллертон, і, напевне, десь тоді моя напарниця вирішила, що не хоче гратися з цим смоляним бичком.