Стивен Кинг - Куджо

Слова лилися потоком. Вона не могла б зупинитися, навіть якби хотіла.

— Я не хотіла продавати «Туппервер» чи «Емвей», не хотіла влаштовувати вечірки для реклами продукції «Стенлі» [39] «Tupperware», «Amway», «Stanley Home Products» — фірми, які реалізовують через мережу агентів масову продукцію хатнього вжитку, як-от: побутову хімію, косметичні засоби та ін. , і мені не потрібен клуб для схуднення. Ти…

На секунду вона замовкла, схоплюючи думку, виважуючи її.

— Ти нічого не знаєш про порожнечу, Віку. Не вірю, що знаєш. Ти — чоловік, а чоловіки видряпуються. Чоловіки видряпуються, а жінки витирають пил. Отак витираєш пил у порожніх кімнатах і іноді слухаєш шум вітру за вікном. Тільки іноді здається, що той вітер — усередині тебе, розумієш? Тож ти вмикаєш платівку Боба Седжера, Джей-Джей Кейла чи ще когось, але й далі чуєш вітер, тоді приходять думки — нічого хорошого, але вони приходять. Тож ти миєш туалети й чистиш умивальник, а одного дня опиняєшся в антикварній крамниці, роздивляєшся маленькі керамічні фігурки і згадуєш, що у твоєї матері їх була ціла полиця, і в тіток були такі ж полиці, і в бабусі.

Він пильно дивився на Донну з таким щиро спантеличеним виглядом, що на неї накотила хвиля відчаю.

— Я кажу про почуття, а не про факти!

— Так, але чому…

— Я ж тобі пояснюю, чому! Я дійшла до того, що довго просиджувала перед дзеркалом, спостерігаючи, як міняється обличчя, знаючи, що більше ніхто не сплутає мене з підлітком і не вимагатиме водійських прав, коли я замовлятиму випивку в барі. Я почала боятися того, що я врешті-решт виросла. Тед ходить до підготовчої школи, а це означає, що він піде спершу до початкової, потім до середньої школи…

— Ти хочеш сказати, що завела коханця, тому що почувалася старою?

Вік дивився на неї здивовано, і за це вона любила його, бо гадала, що справа почасти в цьому: Стів Кемп вважав її вродливою, звичайно ж, це їй лестило, і насамперед через це флірт приносив стільки радості. Та це було далеко не головне.

Узявши його долоні у свої, вона говорила натхненно й серйозно, думаючи, — знаючи, — що ніколи більше не говоритиме так серйозно (і чесно) з жодним іншим чоловіком.

— Це значно більше. Усвідомлення того, що не можеш більше чекати, коли виростеш, не можеш більше очікувати, що примиришся з тим, що маєш. Усвідомлення, що коло твого вибору звужується мало не щодня. Для жінки — для мене — опинитися віч-на-віч із цим фактом — неабиякий удар. Дружина? Прекрасно. Але ти весь час на роботі, а навіть якщо вдома, то все одно багато працюєш. Мати? Теж чудово. Та з кожним роком ти будеш нею все менше й менше, бо з кожним роком світ забирає якусь його часточку.

Чоловіки… Чоловіки знають, хто вони. Вони мають чітке уявлення, хто вони. Чоловіки ніколи не доростають до ідеалу, і це їх ламає. Може, тому так багато чоловіків і помирають нещасними, до того ж передчасно. Зате вони знають, що означає поняття «бути дорослим». У них є певна планка, якої треба досягти в тридцять, у сорок, у п’ятдесят. Чоловіки не чують цього вітру, а якщо й чують, то знаходять спис і націлюються на нього, думаючи, що то вітряк або ще якась довбана штука, яку треба розбити.

Що робить жінка, — що зробила я, — намагається втекти від свого переродження. Я лякалася звуків, що їх видавав будинок, коли Теда не було. Знаєш, це божевілля, але одного разу я була в Тедовій кімнаті, міняла постіль і думала про своїх шкільних подруг, про те, що з ними сталось і де вони зараз. Я була якась аж причмелена. Тут шафа Теда відчинилась, і… я заверещала й вибігла з кімнати. Не знаю чому… хіба що здогадуюся. Лише на одну коротку мить мені уявилося, що з шафи з’явиться Джоан Брейді, без голови, в заляпаному кров’ю одязі, і скаже: «Я загинула в автокатастрофі, коли мені було дев’ятнадцять, повертаючись із піцерії «Семмі», і мені — до дупи».

— Господи, Донно, — мовив Вік.

— Я боялася, ось і все. Боялася, коли дивилася на керамічні фігурки або думала про курси гончарства, заняття йогою чи ще щось подібне. А єдиний спосіб утекти від майбутнього — це минуле. Тому… Тому я зав’язала флірт.

Вона опустила очі і раптом затулила обличчя долонями. Слова долинали глухо, але розбірливо.

— Було весело. Ніби я знову в коледжі. Наче сон. Безглуздий сон. Він був ніби ефірний шум. Він поглинав шум вітру. Під час флірту було весело. Секс… Секс не був хороший. Я мала оргазм, та він однаково не був хороший. Не можу придумати іншого пояснення, крім того, що весь той час я кохала тебе і розуміла, що то втеча…