Мішель Френсіс - Дівчина мого сина

Даніель більше не намагався знайти, як улестити її, і пішов разом із Вілом до японського ресторану, сказавши, що в Черрі мігрень. Це була напівщира брехня, тому Даніелю здалося, що Віл уже пожалкував, що попросив його кудись вийти. Даніель відмахнувся від його запитань про «а там усе було гаразд» і розмірковував над тим, щоб зателефонувати Черрі, але подумав, що вона могла заснути. Коли він повернувся близько десятої, так і було.

І зараз вона теж спала. Він іще раз глянув на її прекрасне обличчя, темні вії, що прикривали очі, і вирішив, що поцілунок міг її розбудити. Потім згріб Руфуса, котрий скавчав позаду, бо разом зі звичкою гризти будь-яке взуття, яке перебувало менш ніж у метрі над підлогою, він любив заскакувати на ліжко й лизати обличчя, зачинив двері до кімнати й пішов на роботу.

Черрі прокинулася о восьмій тридцять. Її увага була розсіяна, наче кімнатою літала муха, а затихнувши, щойно ти за неї забував, починала дзижчати знову. А потім вона все згадала. Учора ввечері вона поводилася безглуздо, і зараз зіщулилася, подумавши про те нікчемне виправдання, яке вона вигадала для Даніелевого приятеля на ім’я Віл. Вона вже зустрічалася з ним кілька разів раніше, багато місяців тому. Він був нормальний, хоча й трохи самозакоханий, а ця риса Черрі дратувала. Проте це її не виправдовувало, вона мусила бути привітною й повечеряти з ними обома. Через те, що вона так учинила, між ними з Даніелем виникло певне напруження, і вона хотіла б усе виправити, однак могла думати лише про матір і те, що сталося вчора.

Несподівано Черрі скорчилася від тугого клубка болю й відчуття провини. Вона образила свою маму. Її гризли докори сумління, але вона розлючено думала про те, як сильно Венді помилялася щодо причин того, чому вона була з Даніелем. Черрі кохала його. А те, що він виявився казково багатим, — везіння чистої води. Везіння, до якого вона доклала руку, адже хтось відомий колись сказав, що наше щастя в наших руках. Черрі здригнулася, знову прокрутивши події в голові. Той огидний факт, що вона соромилася власної матері й що так довго намагалася приховати, розкрився через Лауру, бо це вона розповіла її мамі всю ту маячню, образливу для неї маячню. Усередині Черрі знову піднялася хвиля гніву. Господи, як же вона ненавиділа її!

Минулого вечора в якийсь момент вона майже зламалася. Вона вже хотіла розповісти про все Даніелеві: про те, як маніпулювала ним, прикидаючись, ніби не знала, що він живий, що говорила Лаурі й що робила, аби провчити її, а ще про те, що Лаура не дає їй спокою, — але зрозуміла, що не може так учинити. Ніколи. Вона відіслала його в якийсь ресторан і лежала на ліжку, розмірковуючи, чи зателефонує він їй до того, як вона засне. Уночі він повернувся й ліг спати, не розбудивши її, а тепер пішов на роботу.

Стривожена, вона скочила з ліжка. Ті старі одружені пари з телепередач, які завжди стверджували, що не йшли спати до того, як вирішували всі суперечки, мали рацію. Їй не варто було залишати це гноїтися, поки вони спали. Вона мусила все виправити, і коли він повернеться з роботи, планувала здивувати його смачною вечерею. Черрі знала, що це банально, однак точно спрацювало б. Вона побрела на кухню, витягла кілька кулінарних книг, куплених у ближній книгарні, і почала гортати сторінки. До неї загавкав Руфус, і Черрі взяла його на руки, дозволяючи долучитися до вибору. Вони зупинилися на таджині. Достатньо екзотично, щоб постаратися, проте насправді, судячи з інструкцій, дуже легко. Вирішивши остаточно, Черрі почала готувати каву, коли раптом знову почула дзижчання мухи в голові. Муха на ім’я Лаура. Дівчину це дратувало, і вона ненавиділа таке відчуття. Якби ж тільки вона могла її пристукнути, розчавити, роздробити кухонною скалкою й викинути геть. А може, хтось зробив би це замість неї. Утішена такою думкою, вона розвернулася до телевізора, чекаючи на повідомлення в ранкових новинах про нещасні випадки. Про жінку, котра ступила на проїжджу частину на секунду раніше, і її розплющило, чи що вона впала з платформи в метро. Не схоже було, що Лаура взагалі хоч колись користувалася послугами метро. З нею мало щось статися. Насправді для цього було потрібно так мало зусиль, рівновагу могла порушити лише крихітна дрібничка. Заінтригована простотою, Черрі вирішила поґуґлити «як спричинити випадкову смерть». Вона відкрила лептоп і почала набирати в пошуку, аж раптом її пальці завмерли над клавіатурою. Боже, майже прокололася. Черрі знала, що неможливо повністю знищити історію браузера. Дякувати Богу, вона дійшла лише до «спричинити». Це аж ніяк не доводило, що вона й справді щось планувала чи робила. Але просто про всяк випадок. Вона вимкнула комп’ютер і натомість вирішила розважити себе уявою. Блискавка… Важко контролювати. Укус бджоли… Можливо, Лаура належала до тієї групи людей, котрі страждали від анафілактичної реакції. Чи можна якимось чином натренувати бджіл? Можливо, якщо покласти щось на шкіру, це б їх привабило. Хоча в цієї схеми була висока ймовірність невдачі, адже все залежало б від того, чи змогла б людина, на яку вони напали, відбитися, а бджола до того часу вже могла втратити жало. Гммм… А як щодо потоплення? Для цього знадобилася б стрімка течія та відсутність свідків. Отрута? О, чому вона не могла бути іншою? Чому Лаура була така одержима, так наполягала на тому, що вона, Черрі, не була гідною її коханого сина?