Дэн Браун - Код да Вінчі [підліткова версія]

— Підніміть кришку, — прошепотіла Софі, яка стояла над ним поряд із Ленґдоном.

Тібінґ усміхнувся: мовляв, не підганяйте мене. Шукаючи наріжний камінь більше десяти років, він хотів насолодитися кожною мілісекундою цього моменту. Він водив долонею по дерев’яній кришці, відчуваючи текстуру інкрустації.

— Троянда, — шепотів він. — Троянда — це Магдалина, це Святий Грааль. Троянда, або ж роза, — це компас, який вказує шлях. — Тібінґ відчував божевільну радість. За багато років він об’їздив безліч соборів і церков по всій Франції, платив, щоб йому дозволили побувати всюди, оглянув сотні склепінь під вікнами-розетками, шукаючи шифр для пошуку наріжного каменя. La clef de voûte , камінний ключ під знаком троянди.

Він повільно зняв гачок і підняв кришку, і перед його очима нарешті з’явився її вміст, який, як він умить здогадався, міг бути лише наріжним каменем. Він не відводив очей від кам’яного циліндра, на якому треба було виставити необхідні літери. Цей предмет видався йому дивовижно знайомим.

— Його виготовлено за кресленнями да Вінчі, — сказала Софі. — Мій дід часто робив такі на дозвіллі.

Звичайно ж, згадав Тібінґ. Він бачив ескізи та креслення таких предметів. Ключ, що веде до Святого Грааля, лежить усередині. Він обережно вийняв з коробки важкий криптекс. Хоча він не мав ні найменшого поняття, як відкрити циліндр, але відчував, що і його особисте призначення вказано там, усередині. У хвилини відчаю Тібінґ питав, коли ж пошуки всього його життя будуть нарешті винагороджені? Тепер ці сумніви навіки зникли. Він ніби чув прадавні слова… початок легенди про Грааль:

Vous ne trouvez pas le Saint-Graal; c’est le Saint-Graal qui vous trouve.

Не ви знайдете Святий Грааль — Святий Грааль сам знайде вас.

І от цієї ночі неймовірним чином ключ для знайдення Святого Грааля прямо постукав у його двері.

Поки Софі й Тібінґ сиділи з криптексом і говорили про оцет, добирання літер і кодове слово, Ленґдон поніс палісандрову скриньку через кімнату до добре освітленого столу, щоб краще розглянути її. Дещо з того, що сказав Тібінґ, збудило нові думки в голові Ленґдона.

Ключ до Грааля заховано під знаком Троянди, Рози.

Він підніс дерев’яну коробку до світла і знову глянув на троянду.

Під Розою.

Sub Rosa.

Таємниця.

Шум у холі в нього за спиною змусив його обернутися. Та він не побачив нічого, крім тіні — скоріш за все, то ходив мажордом Тібінґа. Ленґдон знову обернувся до коробки і провів пальцем по рівному внутрішньому краю: може, вийде витягти троянду зсередини, але майстер-столяр усе зробив бездоганно.

Відчинивши коробку, він ще раз ретельно дослідив кришку зсередини. Вона була гладенька. Та коли він повернув її під іншим кутом, світло впало на малесеньку дірочку з внутрішнього боку кришки, прямо в її центрі. Ленґдон опустив кришку й оглянув символ-інкрустацію згори. Там дірочки не було.

Вона не наскрізна .

Поставивши коробку на стіл, він роздивився навколо себе і побачив стосик аркушів, з’єднаних скріпкою. Схопивши цю скріпку, він знову відчинив коробку і знову став розглядати дірку. Акуратно розігнув скріпку і ввів її в дірку. Легенько поворушив… і щось із тихим звуком упало на стіл. Дерев’яна троянда — невеличкий шматочок дерева — як пазл, відпала від кришки.

Ленґдону відібрало мову, коли він побачив на кришці отвір на тому місці, де була троянда. І там було вигравійовано чітким почерком чотири рядки тексту абеткою, якої він ніколи не бачив.

«Я не впізнаю цієї мови, — подумав він, — однак…»

Раптовий рух у нього за спиною змусив його обернутися — і від сильного удару по голові він упав навколішки. Поки падав, йому здалося, ніби він побачив над собою білу примару.

А потім усе почорніло.

Хоча Софі й працювала в поліції, до цієї ночі в неї ще ніколи не цілилися з вогнепальної зброї. Це було просто незбагненно, але пістолет, на дуло якого вона зараз дивилася, стискала біла рука величезного альбіноса з довгим білим волоссям, одягненого в сутану з грубої вовни, підперезану мотузкою, як у середньовічного ченця.

— Ви знаєте, за чим я прийшов, — сказав він глухим голосом. Його очі вмить упали на наріжний камінь на колінах у Тібінґа.

— Ви все одно не зможете відкрити його, — зухвало відповів Тібінґ.

— Мій Учитель дуже мудрий, — відповів чернець, повільно підходячи ближче і наводячи револьвер то на Тібінґа, то на Софі.

— Хто ваш учитель? — спитав Тібінґ. — Може, ми якось домовимося з ним за певну суму?