Дэн Браун - Код да Вінчі [підліткова версія]

— Мені шкода. Я знаю, що ви хочете отримати відповіді на багато своїх питань. Але від Меровінґів лишилося лише дві прямі лінії. Це рід Платар і Сен-Клер. Обидва роди переховуються, ймовірно, під захистом Пріорату.

Софі подумки повторила прізвища, а потім похитала головою. У її родині не було нікого із прізвищем Платар або Сен-Клер. Вона мовчки знову обернулася до «Таємної вечері», до Марії Магдалини, до її довгого рудого волосся та спокійних очей. На обличчі цієї жінки відбився сум від втрати коханого. Софі тепер це відчувала.

Милиці Тібінґа грюкали все ближче, він рухався набагато швидше, ніж зазвичай.

— Краще ви поясніть мені це, Роберте, — суворо заговорив він, — боюся, ви повелися зі мною не зовсім чесно. Ваше фото показують по телевізору, Господи! Ви знаєте, чому вас розшукує поліція? За підозрою в убивстві!

— Я знаю.

— Значить, ви зловживаєте моєю довірою!

— Це помилкове звинувачення, Лью! — сказав Ленґдон. — Я нікого не вбивав.

— Жак Соньєр мертвий, і поліція каже, що вбили його ви, — на обличчі Тібінґа відбився сум, — такий внесок у мистецтвознавство…

— Сер? — у дверях кабінету за спиною в Тібінґа з’явився мажордом зі схрещеними на грудях руками, — Мені викинути їх звідси?

— Я сам, — Тібінґ зашкандибав через кабінет, відімкнув великі скляні двері, які виходили прямо надвір. — Прошу вас, сідайте у свою машину та їдьте звідси.

Софі не поворухнулась.

— Ми маємо інформацію про наріжний камінь. Про наріжний камінь Пріорату.

Тібінґ кілька секунд дивився на неї, а потім саркастично засміявся.

— Це безпорадна хитрість. Роберт знає, як я шукав його.

— Вона говорить правду, — сказав Ленґдон, — саме тому ми й прийшли до вас цієї ночі. Поговорити про вас і про наріжний камінь.

— Ідіть звідси, інакше я викличу поліцію, — втрутився мажордом.

— Лью, — прошепотів Ленґдон, — ми знаємо, де він.

Здається, Тібінґ повернувся до свого врівноваженого стану.

Але Ремі рішуче рушив через залу.

— Забирайтесь геть! Чи я застосую силу…

— Ремі! — Тібінґ обернувся і роздратовано заговорив до свого мажордома: — Облиш нас на хвилинку!

У прислужника відвалилася щелепа.

— Сер! Я протестую! Ці люди…

— Я сам цьому дам раду, — Тібінґ вказав на йому на вихід.

Після хвилини мовчання приголомшений Ремі вийшов, як побитий пес.

Тібінґ, стоячи на порозі відчинених дверей, з яких віяв нічний вітерець, занепокоєно обернувся до Софі й Ленґдона.

— Нема лиха без добра. То що ви знаєте про наріжний камінь?

У кущах біля кабінету Тібінґа Сайлас стискав свій револьвер і вдивлявся крізь скляні двері. Наріжний камінь десь у цьому домі. Він це відчував.

Стоячи в темряві, він повільно підсувався до скляних дверей, намагаючись почути, що за ними говорять. Хай мине ще п’ять хвилин. Якщо вони не витягнуть наріжний камінь, він буде змушений увійти і застосувати до них силу.

А в кабінеті Ленґдон відчував схвильованість їхнього господаря.

— Великий магістр? — аж задихнувся Тібінґ. — Жак Соньєр?

Софі кивнула й побачила, наскільки він шокований.

— Але ви не можете знати цього!

— Жак Соньєр — мій дід.

Тібінґ похитнувся назад на своїх милицях і глянув на Ленґдона; той кивнув. Тібінґ обернувся до Софі.

— Міс Неве, у мене немає слів. Якщо це правда, я дуже співчуваю вам у вашій втраті. — Він трохи помовчав і похитав головою: — Але все це не тримається купи. Навіть якщо ваш дід був Великим магістром Пріорату Сіону і власними руками створив наріжний камінь, він ніколи не сказав би вам, як знайти його. Наріжний камінь відкриває шлях до головних скарбів братства. Онука ви йому чи ні, але вам не відкриють таке.

— Мсьє Соньєр помирав, коли передав цю інформацію, — сказав Ленґдон, — у нього були обмежені можливості.

— Але йому не потрібні ніякі можливості! — заперечив Тібінґ. — Існують сенешалі, які також знають таємницю. У цьому вся привабливість їхньої системи. Один із них стає Великим магістром, і вони призначать на посаду сенешаля й довірять йому таємницю наріжного каменя.

— Я можу припустити, ви слухали не всі програми новин, — сказала Софі. — Крім мого дідуся, ще трьох видатних парижан було вбито. У той самий спосіб.

У Тібінґа відпала щелепа.

— І ви думаєте, вони були…

— Сенешалями, — сказав Ленґдон.

— Але як? Убивця не міг вирахувати особи всіх чотирьох вищих ієрархів Пріорату Сіону! Гляньте на мене — я шукав їх десятиріччями, і я не можу з певністю назвати імені жодного члена Пріорату. Мені здається, це неймовірно, щоб трьох сенешалів і Великого магістра було виявлено і вбито всіх в один день.