Дэн Браун - Код да Вінчі [підліткова версія]

Софі намагалася збагнути суть.

— Це ж святий Петро, правильно? Той камінь, на якому Ісус побудував Свою церкву.

— Все правильно, крім одного. Згідно з тими неканонічними Євангеліями, не Петрові, а Марії Магдалині Ісус доручив розбудувати християнську церкву.

Софі глянула на нього.

— Ви кажете, християнською церквою мала опікуватися жінка?

— Таким був проект. Ісус був втіленим феміністом. А Петро мав із цим проблеми, — сказав Ленґдон, вказуючи на «Таємну вечерю». — Ось тут Петро. Ви можете побачити, що да Вінчі добре усвідомлював, що саме Петро відчував до Марії.

Софі знову відібрало мову. На картині Петро загрозливо схилився до Марії Магдалини і вказував ребром долоні, що готовий перерізати їй горло.

— А тут так само, — сказав Ленґдон, вказуючи на юрму учнів біля Петра. — Трохи моторошно, так?

Софі скосила очі й побачила руку, яка тяглася з юрми учнів.

— У цій руці кинджал?

— Так. А тепер перерахуйте руки, і ви побачите, що ця… нікому не належить. Вона без тіла. Нічия.

Софі все більше почувалася приголомшеною.

— Перепрошую, але я так і не второпала, чому все це робить Марію Магдалину Святим Граалем?

— Ага! — знову вигукнув Тібінґ. — Ось тепер найголовніше! Мало хто знає, що Марія Магдалина була не тільки правою рукою Христа, а ще й знатною жінкою, яка походила з царського роду.

— А я завжди вважала, що вона була з бідних.

Тібінґ похитав головою.

— Про Магдалину розповідали як про повію, щоб ніхто й не подумав, ніби вона має потужні родинні зв’язки.

Софі знову подивилась на Ленґдона, і він знову кивнув. Вона обернулася до Тібінґа.

— Але чому ранню церкву могло цікавити, чи царського роду Магдалина?

Історик усміхнувся.

— Моє дороге дитя, церкву цікавила не так королівська кров Марії Магдалини, як її зв’язок із Христом, який також був царської крові. Як нащадок царя Соломона, царя євреїв. Одружившись із Магдалиною, Ісус поєднав дві царські кровні лінії. То був союз, який міг легітимно претендувати на трон. Ісус і Марія могли б відродити правлячу династію царів, як це було за Соломона.

Софі відчула, що сер Лью нарешті сів на улюбленого коня. Тібінґ був схвильований.

— Легенда про Святий Грааль — це легенда про царську кров. Коли в легенді про Грааль ідеться про «чашу, у якій міститься кров Христа», мовиться насправді про Марію Магдалину, жіночу утробу, яка носила царську кров Ісуса.

Слова відбивалися луною в залі для танців, щоб повернутися назад і запасти в голову Софі. Марія Магдалина носила царську кров Ісуса Христа?

— Але Христос міг передати царську кров тільки, якщо…

Вона замовкла й глянула на Ленґдона. Ленґдон ледь усміхнувся.

— Якщо вони мали дитину.

Софі стояла, не в змозі зрушити з місця.

— Ось бачите, — виголосив Тібінґ, — найбільший обман людської історії. Ісус Христос був не лише одруженим чоловіком, а й батьком. Моя люба, Марія Магдалина була Святою Чашею, яка містила царську кров Ісуса Христа.

Софі відчула, як піднялося дибки волосся на її руках.

— А документи про Сангрил зберігає Пріорат Сіону? — спитала вона. — Чи є там доказ того, що Ісус передав царську кров?

— Звичайно, є.

— Тож сутність легенди про Святий Грааль — це царська кров?

— Саме так, — сказав Тібінґ, — саме слово Сангрил походить від San Greal, або Святий Грааль. Але найдавніша форма слова Сангрил походить від іншого.

Тібінґ щось написав на клаптику паперу і простяг їй. Вона прочитала те, що він написав.

Sang Real.

Софі вмить переклала англійською.

Sang Real дослівно означає «королівська кров».

Чоловік у приймальні штаб-квартири «Opus Dei» у Нью-Йорку був здивований, почувши голос єпископа Арінґароси.

— Добрий вечір, сер.

— Чи не передавали мені якогось повідомлення? — спитав єпископ, і в його голосі звучало незвичне занепокоєння.

— Так, сер. Радий повідомити, що вам телефонували. Вам передали термінове телефонне повідомлення десь півгодини тому.

— Правда? — в голосі єпископа звучало полегшення від почутої новини. — Той, хто телефонував, назвався?

— Ні, сер, лише назвав номер. — Оператор продиктував його.

— Це французький номер, правда?

— Так, сер. Паризький. Абонент сказав, що дуже важливо, аби ви негайно вийшли на зв’язок.

— Дякую. Я чекав цього дзвінка.

Арінґароса швидко вийшов на зв’язок. «Учитель намагався зв’язатися зі мною», — подумав він, коли «фіат» підвіз його до Римського аеропорту. Справи в Парижі цієї ночі пішли добре. Він був збуджений, що скоро й сам буде там. На нього чекав чартерний рейс для короткого перельоту до Франції.