Дэн Браун - Код да Вінчі [підліткова версія]

Тібінґ підморгнув.

— Дивно, що да Вінчі, як виявилося, забув намалювати чашу Христа. — Він помовчав. — Уся ця фреска всуціль є ключем до таємниці Святого Грааля.

Софі нетерпляче знову оглянула картину.

— Але як ви кажете, «Таємна вечеря» говорить нам, що таке Святий Грааль?

— Не що таке, — прошепотів Тібінґ, — а радше, хто такий. Бо Святий Грааль — то не річ. Це, власне… людина.

Софі досить довго дивилась на Тібінґа, а потім повернулась до Ленґдона.

— Святий Грааль — це людина?

Ленґдон кивнув.

— Це, власне, жінка.

— Роберте, може, ви могли б пояснити?

Тібінґ підійшов до протилежного кінця столу, знайшов аркуш паперу й поклав його перед Ленґдоном.

Ленґдон дістав ручку з кишені.

— Софі, я думаю, ви знайомі з сучасними символами для чоловіків та жінок.

Він намалював звичайний символ чоловіка та жінки .

— Це, — спокійно сказав він, — не первісні символи для жінок і чоловіків. Цими античними символами позначають планету й бога Марса та планету й богиню Венеру. Первісні символи набагато простіші.

Ленґдон намалював на папері інший символ.

— Ось первісний символ для позначення чоловіків, — сказав він. — А жіночий, як ви вже, мабуть, здогадалися, є прямо протилежним.

Він намалював інший символ на цій же сторінці.

— Це називається чаша.

Софі здивовано підвела очі.

Ленґдон побачив, що вона зрозуміла зв’язок.

— Чаша, — сказав він, — нагадує потир або іншу посудину і, що важливіше, нагадує обриси жіночої утроби. — Ленґдон глянув прямо на неї. — Софі, традиція каже, що Святий Грааль — це чаша, потир. Але опис Грааля як чаші, власне, є алегорією, яка охороняла таємницю Святого Грааля. Тут, так би мовити, легенда послуговується чашею як метафорою чогось іще набагато важливішого.

— Жінки, — сказала Софі.

— Саме так, — усміхнувся Ленґдон. Грааль — це стародавній символ жіночості, жіночого начала, і Святий Грааль являє собою священне жіноче начало й богиню — символ, що на сьогодні є втраченим, викорененим церквою. Сила жінки, її здатність творити нове життя колись була священною, але становила загрозу для зростання влади церкви, очолюваної чоловіками. Чоловіки, а не Бог, створили концепцію первородного гріха, коли Єва вкусила яблуко в Едемському саду і спричинила гріхопадіння людського роду. Так жінка, яка була священною як та, що дає життя, перетворилася на ворога.

— Я б додав, — підхопив Тібінґ, — що концепція жінки як особи, яка дарує життя, була основою стародавніх релігій. Дітонародження було містичним та вагомим. На жаль, християнська філософія вирішила ігнорувати це і робить Творцем чоловіка. Книга Буття Старого Заповіту Біблії розповідає нам, що Єва була створена з Адамового ребра — жінка є відгалуженням чоловіка. До того ж гріховним. Книга Буття стала початком кінця богині.

— Грааль, — казав Ленґдон, — це символ втраченого жіночого божества. Коли було прийнято християнство, старі поганські релігії не зникали так просто. Лицарі, які заявляли, що шукатимуть Святий Грааль, тобто шукатимуть чашу, розмовляли за допомогою системи кодів, щоб захиститися від церкви, яка спалювала невіруючих.

— Саме так, — сказав Ленґдон.

Софі похитала головою.

— Вибачте, але коли ви говорили, що Святий Грааль — це людина, я думала, що йдеться про якусь конкретну людину.

— Саме так, — казав Ленґдон.

— І не просто про якусь людину, — збуджено докинув Тібінґ і натужно звівся на ноги, — а жінку, яка забрала з собою таку могутню таємницю, що, якби її було розкрито, могла б зруйнувати підвалини християнства!

— Ця жінка добре відома в історії? — вражено спитала Софі.

Тібінґ схопив свої милиці і рушив у зал на нижньому поверсі.

— Якщо ми перейдемо до кабінету, друзі мої, я матиму честь показати, якою її намалював да Вінчі.

А через дві кімнати, на кухні, мажордом Ремі Легалудек стояв у тиші перед телевізором. По телебаченню показували фото чоловіка та жінки… тих самих двох осіб, яким він щойно подавав чай.

— Я маю адресу в передмісті. Десь у районі Версалю.