Дэн Браун - Код да Вінчі [підліткова версія]

Верне весь спітнів.

— Я лише знаю, що ми маємо вивести вас із цієї будівлі. Боюся, поліція скоро буде тут. Мій охоронець знайшов за потрібне зателефонувати в Інтерпол.

І тут його мобільний задзвонив, і він витяг його з-за пояса.

— Так, — він слухав якусь хвилину, і здивування на його обличчі мінялося на стурбованість. — La police? Si rapidement? [28] Поліція? Так швидко? ( франц. ) — Він дав кілька розпоряджень французькою і, закінчивши розмову, обернувся до Софі. — Поліція прореагувала набагато швидше, ніж зазвичай. Вони прибули, поки ми розмовляли.

Софі не хотіла йти з порожніми руками.

— Скажіть їм, що ми вже пішли. Якщо вони захочуть обшукати банк, ви можете вимагати від них ордер на обшук, а щоб отримати його, потрібен час.

— Послухайте, — сказав Верне, — по-перше, Жак був моїм другом, а по-друге, моєму банку не треба такої слави. Отже, з цих двох причин я не маю наміру допускати ніяких арештів. Дайте мені хвилинку, і я спробую допомогти вам вибратися з банку непоміченими. Крім цього, я більш нічого не зможу зробити для вас, — він підвівся і заквапився до дверей. — Лишайтесь тут, я скоро повернуся.

— Але доступ до депозитної скриньки, — не заспокоювалась Софі. — Ми не можемо піти без цього.

— Тут я нічого не можу зробити! — сказав Верне, поспішаючи до дверей. — Мені дуже жаль.

Софі якусь мить дивилась йому вслід, і в її голові майнула думка, що цілком можливо, номер рахунка було заховано в одному з численних нерозкритих листів і пакунків, які дідусь надсилав їй усі ці роки.

Ленґдон раптом підвівся, і Софі побачила в його очах несподіваний схвильований вогник.

— Роберте? Ви усміхаєтесь!

— Ваш дідусь був генієм.

— Що ви кажете?

— Десять цифр?

Софі не могла второпати, про що він.

— Десятизначне число, — сказав він, і знайома усмішка пробігла по його обличчю, — я певен, він лишив його для нас!

— Де саме?

Ленґдон витяг роздруківку знімка з місця злочину і розрівняв його на столику. Софі досить було побачити перший рядок, щоб зрозуміти, що Ленґдон мав рацію.

13—3–2—21—1–1—8— 5

P. S. Знайти Роберта Ленґдона

Ленґдон кинувся до електронного пульта біля конвеєрної стрічки. Софі схопила роздруківку і пішла за ним.

Пульт мав таку клавіатуру, як банкомат. Біля неї був трикутний отвір. Софі, не гаючи часу, устромила ніжку ключа до щілини.

Екран умить засвітився.

НОМЕР РАХУНКА

++++++++++

В очікуванні блимав курсор.

Десять цифр . Софі начитала цифри з роздруківки, і Ленґдон увів їх.

НОМЕР РАХУНКА

1332211185

Тільки-но він надрукував останню цифру, як на екрані з’явився меседж кількома мовами, вгорі англійською.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ:

Перш ніж витягти ключ, будь ласка, перевірте правильність номера рахунка. Це для вашої безпеки. Якщо комп’ютер не розпізнає номер рахунка, система автоматично відключиться.

— Схоже на те, що в нас є лише одна спроба, — нахмурилась Софі.

— Це саме ті цифри, — підтвердив Ленґдон, уважно перевіривши те, що вони щойно ввели, звіряючи їх із роздруківкою. Він уже був готовий натиснути фінальну кнопку.

Софі простягла свій вказівний палець, але вагалась: її мучили дивні передчуття.

— Ну ж бо, швидше, — підганяв її Ленґдон. — Верне от-от прийде.

— Ні, — Софі відсмикнула руку, — це не номер рахунка.

— Це він! Десять знаків! А що ж це може бути?

— Це занадто випадковий набір цифр, — Софі знищила все, що вони щойно набирали, і глянула на Ленґдона, впевнена в собі. — І це не просто збіг, що цей випадково позначений номер рахунка може бути перетворений на послідовність Фібоначчі.

І вона почала набирати числа з пам’яті.

— Більше того, я переконана, що мій дідусь мав би обрати номер рахунка, який щось означав для нього, щось таке, що він міг би легко запам’ятати.

Вона закінчила ряд і всміхнулась.

— Щось таке, що виглядає випадковим, а насправді таким не є .

Ленґдон дивився на екран:

НОМЕР РАХУНКА:

1123581321

Йому потрібна була лише мить, щоб зрозуміти, що вона має рацію.

Послідовність Фібоначчі.

1—1–2—3—5–8—13—21

Коли послідовність Фібоначчі записати як десятизначне число, вона стає фактично непізнаваною. Легко запам’ятати, але виглядає випадковим набором цифр . Чудовий десятизначний код, який Соньєр просто не міг забути.

Софі натиснула кнопку вводу.

Нічого не сталося.

Принаймні вони нічого не виявили.