Дэн Браун - Код да Вінчі [підліткова версія]

Від тої миті єпископ і капітан поліції намагалися перехопити Сайласа до того, як Учитель спрямує альбіноса на нове вбивство.

Почуваючись смертельно втомленим, Арінґароса заплющив очі, слухаючи телевізійний репортаж про затримання видатного британського лицаря, сера Лью Тібінґа. Довідавшись про плани Ватикану відділити від себе «Opus Dei», Тібінґ обрав Арінґаросу ідеальним пішаком для здійснення свого плану. «Хто сліпо кинеться за Святим Граалем, як не така людина, як я, котрій нема чого втрачати? Грааль може принести безмежну владу тому, хто матиме його».

Арінґароса занадто прагнув цього, аби щось запідозрити, а ціна в двадцять мільйонів євро, яку назвав Учитель, була дрібницею, коли йшлося про те, щоб заволодіти Граалем. Знайти кошти не було проблемою: він просто забрав ті гроші, які Ватикан учора повернув «Opus Dei» у Кастель-Гандольфо. Але найбільш цинічним було те, що Тібінґ зажадав, аби йому виплатили чеками Ватикану, тож, коли раптом щось піде не за планом, усі шляхи неминуче приведуть у Рим.

— Радий, що вам краще, ваше преосвященство.

Ще від порога Арінґароса упізнав грубий голос, але зовні він уявляв чоловіка не таким — суворе, владне обличчя, зачесане назад волосся, широка шия, яка випинала з темного костюма.

— Капітан Фаш? — спитав він. Він уявляв собі цю людину дещо м’якішою.

Капітан підійшов до ліжка й поставив знайомий чорний портфель на стілець.

— Я гадаю, це ваше.

Арінґароса глянув на портфель, забитий чеками Ватикану, і вмить присоромлено відвів очі.

— Так… дякую. — Він замовк, машинально смикаючи край простирадла, а потім заговорив знову. — Капітане, я багато думав, чи можу я вас попросити про цю послугу. Ті родини в Парижі, кого Сайлас… — він зупинився, намагаючись побороти емоції. — Я розумію, що ніякі гроші не компенсують втрату, але, якщо ви будете ласкаві розділити між ними вміст цього портфеля… між родинами загиблих.

— Я подбаю, щоб ваше бажання було виконано, ваше преосвященство.

Між ними запанувала тяжка тиша.

Тим часом по телебаченню худорлявий французький поліцейський давав прес-конференцію на тлі величезного маєтку. Фаш упізнав його і став уважно слухати.

— Лейтенанте Колле, — із докором питала репортерка Бі-бі-сі, — вчора пізно ввечері ваш капітан публічно звинуватив невинних людей в убивстві. Чи вимагатимуть Роберт Ленґдон і Софі Неве моральної компенсації від поліції? Чи коштуватиме це капітану Фашу його посади?

Колле всміхнувся втомлено, але спокійно.

— Капітан Безу Фаш помиляється дуже рідко. Я ще не розмовляв з ним, але, знаючи його стиль роботи, маю підозру, що публічний розшук агента Неве та містера Ленґдона був частиною його наміру приспати пильність справжнього убивці.

Репортери обмінялися здивованими поглядами. Колле продовжував.

— Також я можу підтвердити, що вже зараз капітан успішно заарештував людину, відповідальну за жахливі убивства, і що містер Ленґдон та агент Неве обоє невинні та перебувають у безпеці.

На губах Фаша з’явилася слабка усмішка, він звернувся до Арінґароси.

— Добрий хлопець цей Колле. — Він провів рукою по чолу, пригладив волосся і обернувся до єпископа: — Ваше преосвященство, перш ніж я повернуся до Парижа, ще одна справа, вже остання. Хотів спитати вас — ваш непередбачений політ до Лондона. Ви підкупили пілота, щоб він змінив курс.

Арінґароса зовсім знітився:

— Я був у відчаї.

— Як і той пілот, коли його допитували мої люди.

Фаш сягнув до кишені й витяг звідти персня з пурпуровим аметистом у формі митри. В Арінґароси буквально потекли сльози, коли він прийняв перстень і одяг його собі на палець.

— Ви так добре поставилися до мене, — він стиснув руку Фаша, — мерсі. Дякую.

Каплиця Рослін знаходиться за сім миль на південь від Единбурга, на місці старовинного храму, зведеного на честь бога Мітри. Побудована лицарями-тамплієрами в 1446 році, ця каплиця прикрашена запаморочливим поєднанням символів — юдейських, християнських, єгипетських, масонських та поганських.

Вона розташована просто на меридіані, який пролягає з півночі на південь через Гластонбері. Це лінія Рози, яка традиційно позначала острів Авалон короля Артура і вважається центральною віссю британської сакральної геометрії. Саме від цієї сакральної лінії Рози й виникла назва Рослін, що раніше вимовлялася як Розлін.

Строгі шпилі каплиці кидали довгі вечірні тіні, коли Роберт Ленґдон і Софі Неве паркували свій найнятий автомобіль на трав’янистій галявині біля підніжжя крутої гори, на якій вона стояла. Пильно вдивляючись в обриси суворої будівлі на тлі захмареного неба, Ленґдон відчув себе Алісою, яка падає головою вниз у кролячу нору, з класичної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси в Країні Див». Це, певне, сон. І все одно він знав, що текст останнього послання Соньєра не міг бути іншим.