Ден Браун - Цифрова Фортеця

Сюзанна збагнула, що цей план був не просто геніальним. Він був... суто стретморівським. І згідно з цим планом командир мав намір полегшити оприлюднення алгоритму, який АНБ мала зламати!

— Повний доступ! — зазначив Стретмор. — «Цифрова фортеця» стане загальним стандартом буквально за день.

— За день? — із сумнівом перепитала Сюзанна. — А звідки ви знаєте? Навіть якщо «Цифрова фортеця» скрізь стане доступною безкоштовно, більшість комп’ютерних користувачів триматиметься своїх старих алгоритмів — для зручності. Який їм сенс переходити на «Цифрову фортецю»?

Стретмор усміхнувся.

— Дуже просто. Ми влаштуємо витік у пресу. І весь світ дізнається про існування «Транскоду».

Сюзанна ошелешено роззявила рота.

— Це ж надзвичайно просто, Сюзанно: ми робимо так, що про наш суперкомп’ютер дізнається кожен пересічний громадянин. На весь світ заявляємо, що АНБ має комп’ютер, здатний зламати кожен алгоритм за винятком «Цифрової фортеці».

Сюзанна захоплено поглянула на шефа й висловила здогадку:

— І всі поспіхом кинуться переходити на «Цифрову фортецю»... не підозрюючи, що ми її вже зламали!

— Саме так, — кивнув Стретмор і надовго замовк. Потім він продовжив: — Перепрошую, що я вам збрехав. Спроба переписати «Цифрову фортецю» — це досить складна комбінація, і я не хотів вас у неї втягувати.

— Тепер... тепер я розумію, — повільно проговорила Сюзанна, і досі шокована геніальністю викладеного задуму. — Ви — непоганий брехун.

Стретмор хихикнув.

— Багаторічний досвід. Брехня була єдиним шляхом утримати вас поза межами цього кола.

Сюзанна кивнула.

— А це широке коло?

— Ви його перед собою бачите.

Уперше за останню годину Сюзанна всміхнулася.

— Я знала, що ви так скажете.

Стретмор стенув плечима.

— Коли «Цифрова фортеця» буде під контролем, я поінформую директора.

Сюзанну вразила грандіозність задуму. План Стретмора обіцяв всесвітній переворот у розвідувальній галузі, переворот іще не бачених масштабів. Дивовижно, але шеф намагався реалізувати його сам-один. І був близький до своєї мети. Пароль там, унизу, у шифровідділі. Танкадо помер. А напарника Танкадо вдалося викрити й ізолювати.

Сюзанна завмерла від несподіваної думки.

«Танкадо — помер. І якось дуже вчасно». Пригадавши, скільки Стретмор останнім часом брехав їй, Сюзанна відчула лячний холодок і стривожено поглянула на командира.

— Це ви вбили Енсея Танкадо?

Стретмор здивовано поглянув на неї й похитав головою.

— Звісно, що ні. Убивати Енсея Танкадо не було потреби. Навпаки — я б волів, щоб він був живий. Бо його смерть кинула б підозри на «Цифрову фортецю» в майбутньому. Мені ж потрібно, щоб підміна відбулася гладенько й непомітно. Початковий план передбачав здійснити підміну й дозволити Танкадо продати свій пароль.

Сюзанна мусила визнати, що це звучало логічно. Танкадо не мав підстав підозрювати, що виставлений в Інтернеті алгоритм уже не є оригіналом. Ніхто не мав до нього доступу, окрім нього та Північної Дакоти. Японець ніколи не дізнався б про чорний хід — хіба що взявся б перевіряти програму після оприлюднення. Він і так прогарував із нею дуже довго, щоб мати бажання повертатися до свого дітища ще раз.

Сюзанна чекала, ніби хотіла, щоб усе почуте закарбувалося в її свідомості. Вона збагнула, навіщо командиру була потрібна така секретність у шифрувальному відділі. Завдання, над яким він працював, вимагало багато часу й було вкрай складним і делікатним — створити прихований чорний хід до вкрай складного алгоритму, а потім непомітно підмінити його в Інтернеті. І ця непомітність мала вкрай важливе — першочергове значення. Навіть натяк на ненадійність «Цифрової фортеці» міг зруйнувати блискучий план Стретмора.

І лише тепер зрозуміла вона, чому він вирішив не вимикати «Транскод». «Якщо «Цифровій фортеці» судилося стати новим дітищем АНБ, то Стретмор хотів пересвідчитися, що зламати її неможливо!»

— Вам і досі хочеться піти? — поцікавився начальник.

Сюзанна підвела на нього очі. Сидячи тут, у темряві, поруч із великим Тревором Стретмором, вона відчула, що всі її страхи дивним чином розвіялися. Переписати «Цифрову фортецю» — то був шанс увійти в історію, шанс зробити неоціненне добро, і тепер Стретмор міг розраховувати на її допомогу. Сюзанна надсилу всміхнулася.

— То який наш наступний крок?

Стретмор аж засяяв і поклав їй на плече руку.

— Дякую. — Він усміхнувся й відразу ж перейшов до справи. — Ми разом спустимося вниз. Ви зробите пошук у терміналі Ґейла. Я вас прикрию, — додав Стретмор, піднявши свою «берету».