Володимир Богомолов - У серпні сорок четвертого...

До цього вихід рації з позивними КАО в ефір фіксувався 7 серпня ц. р. з лісу, що на південний схід від Стовпців.

Проведені в першому випадку пошукові заходи не дали позитивних наслідків.

Цілком імовірно, що передачі ведуться агентами, залишеними противником під час відступу чи перекинутими в тили фронту.

Не виключено, однак, що рація з позивними КАО використовується одною з підпільних груп Армії Крайової. Також не виключено, що передачі ведуться однією із залишкових груп німців.

Нами вживаються заходи, щоб встановити в Шиловицькому лісовому масиві точне місце виходу розшукуваної рації в ефір, знайти сліди і докази. Водночас робиться все можливе для виявлення відомостей, які б сприяли встановленню і затриманню осіб, причетних до роботи передавача.

На оперативне пеленгування рації у випадку її виходу в ефір націлені всі радіорозвідувальні групи фронту.

Безпосередньо у справі працює оперативна група капітана Альохіна.

На розшук рації та осіб, причетних до її роботи, нами орієнтовані всі органи контррозвідки фронту, начальник військ по охороні тилу, а також Управління контррозвідки сусідніх фронтів.

Єгоров».

Зранку в мене був жахливий, просто-таки похоронний настрій — у цьому лісі вбили Льошку Басоса, мого найближчого друга і, мабуть, найкращого хлопця на землі. І хоч загинув він тижнів три тому, я цілий день мимоволі думав про нього.

Я виконував тоді завдання, а коли повернувся, його вже поховали. Мені розповіли, що на тілі було багато ран і тяжкі опіки — перед смертю його, пораненого, страшенно катували, мабуть намагаючись щось вивідати, кололи ножами, пекли п'яти, груди, обличчя. А тоді добили двома пострілами в потилицю.

В школі молодшого командного складу прикордонних військ майже рік ми спали на одних нарах, і його потилиця з такими знайомими мені двома вихорцями і закрученим рудуватим волоссям на шиї зранку стояла в мене перед очима.

Він воював три роки, а загинув не у відкритому бою. Десь тут його підстерегли, — так і невідомо хто, — підстрелили, певно, із засідки, мучили, пекли, а потім убили, — як ненавидів я цей проклятий ліс! Жадоба помсти — зустріти б і поквитатися! — з самого ранку володіла мною.

Настрій настроєм, а справа справою — не поминати Льошку і навіть не мститися за нього ми сюди приїхали.

Якщо ліс під Стовпцями, де ми шукали до вчорашнього полудня, війна ніби обійшла стороною, то тут було зовсім навпаки.

На самому початку, метрів за двісті від узлісся, я наткнувся на обгорілий німецький штабний автомобіль. Його не підбили, а спалили самі фріци: дерева тут геть затисли стежину, і їхати стало неможливо.

Трохи згодом я побачив під кущами два трупи. Точніше, смердючі скелети в напівзітлілому темному німецькому обмундируванні — танкісти. І далі на зарослих стежках цих глухих лісових хащ мені раз у раз траплялися поіржавілі гвинтівки й автомати без затворів, поплямовані кров'ю брудно-руді бинти і вата, покинуті ящики й пачки з патронами, порожні бляшанки з-під консервів і клапті паперу, фріцівські похідні ранці з рудуватим верхом із телячої шкури і солдатські каски.

Уже після полудня в найглухіших заростях я виявив дві могили десь місячної давності, які вже встигли осісти, з нашвидкуруч збитими березовими хрестами і написами, випаленими готичними літерами на світлих поперечинах:

Karl von Tilen

Major

1916–1944

Otto Mader

Ober-leutnant

1905–1944

Свої кладовища, відступаючи, вони найчастіше переорювали, знищували, боячись наруги. А тут, у затишному місці, позначили все, як має бути, видно розраховуючи ще повернутися. Жартуни, нічого не скажеш…

Там же, за кущами, валялися санітарні носилки. Як я й гадав, ці фріци тільки сконали тут — їх несли, поранених, десятки, а може, сотні кілометрів. Не пристрелили, як бувало, і не кинули.

За день я зустрів сотні найрізноманітніших ознак війни і квапливого німецького відступу. Не було в цьому лісі, мабуть, тільки того, що нас цікавило: свіжих — добової давності — слідів перебування тут людини.

Що ж до мін, то не такий страшний чорт, як його малюють. За весь день я наткнувся лише на одну, німецьку протипіхотну.