Володимир Богомолов - У серпні сорок четвертого...

У момент затримання невідомими були пред'явлені документи, заповнені на ім'я капітана Дзюбенка Кузьми Остаповича, лейтенанта Шипуліна Павла Івановича та старшини Захарова Федора Петровича.

Захопленому живим агентові, що мав документи на ім'я Захарова, подано необхідну медичну допомогу. Його спроба покінчити життя самогубством була своєчасно блокована, і стан його після переливання крові цілком задовільний. Тричі попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від подання свідчень, він, проте, за дві з половиною години допиту не вимовив ні слова, і отримати від нього найближчим часом якісь дані, що сприяли б установленню його особи або ж двох інших убитих агентів, здається малоймовірним.

Антропометричним обміром біцепсів і порівняльним оглядом грудних і трапецієподібних м'язів установлено, що один із убитих, одягнений у форму лейтенанта, був лівак. І він, і вдягнений у форму капітана за ознаками словесного портрета мають певну схожість із фігурантами надзвичайного розшуку. Знайдені у них записи розвідувального характеру також дають підстави гадати, що вони і є особливо небезпечні агенти, розшукувані в справі «Німан».

Прошу негайно повідомити особливі прикмети або будь-які додаткові дані, що сприяли б остаточній ідентифікації. Чекаю ваших дальших вказівок.

Згідно із вказівкою про представлення до урядових нагород настійно прошу відзначити винахідливість і самовіддані дії тяжко пораненого офіцера 79-ї комендатури лейтенанта Шмакова Віталія Петровича, 1920 року народження, родом з м. Коломни, росіянина, члена ВКП(б), із рад. службовців. Керівництвом комендатури Шмаков характеризується тільки позитивно.

Омелін».

ШИФРОТЕЛЕГРАМА

«Особливо терміново!

Єгорову

В поданих Вами донесеннях не відбито політико-моральний стан особового складу частин і підрозділів, залучених до військових операцій і контрольно-перевірних заходів у справі «Німан».

Негайно доповідайте з наведенням найхарактерніших прикладів і висловлювань по частинах Червоної Армії, НКВС та етапно-загороджувальних комендатурах окремо.

Колибанов».

ШИФРОТЕЛЕГРАМА

«Повітря!!!

Єгорову

Будьте невідступно біля прямого зв'язку для прийому надзвичайно важливого.

Колибанов».

Майже одночасно я вловив змах руки над Пашиною головою і почув команду бритоголового: «Бий їх!» Я зрозумів: Пашу вбивають! — та помічник коменданта затуляв від мене всіх трьох, і єдине, що я міг, це ту ж мить, вистріливши в повітря і закричавши: «Ні з місця!!! Руки вгору!!!» — щоб відвернути увагу на себе, вискочити з кущів.

Слідом за мною вистрілив і Малий, і я побачив, що бритоголовий, мов підкошений, падає в траву поряд з Пашею, а той намагається підвестись, і кров із рани на голові заливає йому обличчя.

Найближче до мене спиною в чверть обороту стояв помічник коменданта (він у першу ж мить інстинктивно подався назад), за ним, метрів за півтора, — амбал, ще далі й лівіше — «лейтенант»; два останні, природно, повернулися і дивились у мій бік, причому в лівій руці в амбала я, як і сподівався, побачив ніж, а в правій у «лейтенанта» був ТТ, якого він, повагавшись, спрямував на мене.

Можна було легко двома-трьома кулями знешкодити його, — він стояв геть відкрито, — та я вже вибрав його для екстреного патрання, і тому треба було взяти його неушкодженим — бажано без жодної подряпини.

Трохи розгубившись, він загаявся, і за ці секунди я встиг опинитися від нього з боку сонця і таким чином увів у дію підсвічування. Для остраху, для тиску на психіку я негайно «полоскотав йому вуха»: зробив по одиночному пострілу з обох наганів так, що кулі пройшли біля самої його голови, — це справляє враження.

Щоб ускладнити йому прицілювання, я безперервно «розхитував маятника» — пританцьовував лівим плечем уперед, ривками переміщаючи корпус з боку в бік і весь час пересуваючись і сам, — щось схоже, тільки простіше робить боксер на рингу. Для дальшого психологічного впливу я тримав його на мушці і фіксував поглядом, усім своїм виглядом показуючи, що ось-ось вистрілю.

Малий вискочив одразу ж і, як належало, загрозливо закричав: «Взвод, до бою!», і я тут же на все горло повторив його команду, додавши: «Оточуйте галявину!!!», хоч ніякого взводу в радіусі кількох кілометрів, звичайно, не було, і робилося це тільки, щоб задіяв фактор відвернення уваги, фактор нервозності — збити трьох з пантелику і принаймні змусити оглядатися.