Кірстен Бойє - Скоґландія

— Ні! — прошепотіла Ярвен. Мабуть, її кидало то в жар, то в холод, мабуть, світ перед очима пішов обертом, мабуть, усю кухню повив туман… У вухах дзвеніло, серце, здавалося, ось-ось вискочить з грудей.

— Неправда!

Ні, це неправда, це не може бути правдою!

Це не має бути правдою, не повинно бути правдою, таке просто не повинно бути правдою! Щоб вона?.. Ні, тільки не вона, не Ярвен! Вони щось переплутали, певна річ, переплутали! Тільки не Ярвен!

— Я цього не хочу! — прошепотіла вона.

На її подив, цієї миті руку на плече їй поклав саме Йоас.

— Це таки правда, — стиха мовив він. — Часом і найгірші речі бувають правдою. І вони можуть ставатися навіть із нами самими, Ярвен. І марно думати, нібито досить лише заплющити очі, а тоді їх розплющити, й усе виявиться тільки жахливим сном.

— Він не повинен бути моїм батьком! — прошепотіла Ярвен. — Він — ні!

Йоас пригорнув її до себе й промовив:

— Батька й матір не вибирають. Повір, я знаю, що кажу.

Але Ярвен його вже не чула. Невже вони не розуміють — не розуміють усі до одного? Невже вони так нічого й не збагнули?

— Моїм батьком він бути не може! — закричала вона. — Ви тут що — всі з глузду з’їхали? Він одружився на принцесі й завжди жив у Скоґландії! А я тут ніколи…

Перед нею стояла навколішках Малена. Пелена з очей спала, дзвін у вухах стих, тільки серце ще калатало так, немовби намагалося вискочити з грудей і втекти від усього цього кошмару.

— Це таки правда, — прошепотіла Малена. — Правда, Ярвен.

— Але ж мама… — промовила Ярвен і заридала.

Висока, білява, велична… Мама! Вона так добре знає, як повестися за будь-яких обставин, як триматись і що вдягати, яке столове начиння і як класти поряд з тарілкою та що чим їсти, як з ким вітатися й хто кого має вітати перший…

— Мама! — прошепотіла Ярвен.

Чому вона, Ярвен, ніколи не замислювалася над тим, звідки мама про все це знає, — мама, яка, по суті, не має жодної освіти, ніде не навчалася, не вийшла з доброї сім’ї, весь час перебивалася випадковими заробітками, поки зрештою влаштувала оті курси доброї поведінки й у такий спосіб розв’язала всі їхні фінансові проблеми.

Чому їй, Ярвен, ніколи не спадало на думку, що тут щось не так, геть усе не так?

— Мама?.. — знов прошепотіла Ярвен. — Вона… сестра короля?

— Так, вона його близнючка, — підтвердила Малена, простягаючи Ярвен свою носову хустинку. — На ось, утри очі й висякай носа. Ти — моя двоюрідна сестра, я тобі позичаю свою хустинку.

— То ось чому вона ніколи не хотіла мені нічого розповідати! — стиха промовила Ярвен. Кухня, здавалося, все ще пливла в неї перед очима. — Я, коли малювала на урок мистецтв своє родовідне дерево, мусила там такого набрехати… Списала свій родовід у Ґекхан.

— Ти — скоґландка до самих кісток, — усміхнулася Малена. — Скоґландка найкращої породи — породи, якій належить майбутнє. У тобі тече наполовину північна, наполовину південна кров.

Ярвен висякалась. Звук вийшов жахливо буденний і трохи навіть неприємний.

— Не чужоземець… — промурмотіла вона. — Норлін.

— Не хнюп носа! — підбадьорювала її Малена. — Йоас має рацію. Ніхто не відповідає за своїх батька й матір.

Ярвен нишком зиркнула на Нагіру. Дивно, але ненависть з Нагіриного обличчя зникла. Якби Ярвен спитали, що вона бачить на ньому тепер, на думку їй спало б співчуття.

— Усі ці роки вона мене обманювала! — прошепотіла Ярвен. — Завжди, завжди, завжди! Не знаю, чи зможу я коли-небудь їй пробачити.

— А що їй лишалося робити? — озвався Йоас. — Допустити, щоб ти виростала зі страхом, що колись вони прийдуть зі Скоґландії — може, люди короля, а скоріше, мабуть, люди Норліна, — й заберуть тебе? Хіба не досить було того, що вона сама потерпала за тебе — потерпала постійно, жахливо. Звісно, вона, щойно виїхала зі Скоґландії, мусила переховуватись, обзавестися фальшивими паперами. Але ж вона ні на мить не могла забувати про те, що її спробують вистежити, що до неї можуть дістатися. Хіба вона могла бути певна, що хтось не прийде й не викраде тебе?

— Тим-то вона завше так жахливо всього й боялася, — пробурмотіла Ярвен. — Ох, бідолашна мама…

— Ну, ось, так уже краще, — сказав Йоас. — Нарешті ти втямила. Твоя мати — сестра короля, улюблена принцеса всіх скоґландців, за якою вони вже стільки років сумують!

— А я? — спитала Ярвен і рвучко сіла. — Виходить, я теж?..

— Ну, звичайно! — вигукнула Малена. — Ти — третя в престолонаслідуванні. Першою йду я, потім твоя мати, а тоді вже — ти. Принцеса Ярвен Скоґландська, в якій поєдналися північ і південь!