Ю Несбё - Поліція

Він почув, як вона рукою закрила мікрофон телефону і щось сказала, а потім пролунав хрипкий голос Бйорна:

— Слухаю?

— Одягайся і їдь до Котельні. Знайди прокурора, який може видати дозвіл операторові мобільного зв’язку на відстеження телефону Арнольда Фолкестада. Потім перевір, з яких номерів сьогодні увечері телефонували Трульсу Бернтсену, добре? А я поки попрошу Бельмана дати нам у розпорядження "Дельту". Домовилися?

— Так… Я… ми… загалом, розумієш…

— Це важливо, Бйорне?

— Ні.

— Добре.

Харрі перервав зв’язок, і до кімнати одразу увійшов Карстен Касперсен.

— Я знайшов йод і вату. І пінцет. Так що ми можемо витягнути осколки.

— Спасибі, Касперсене, але ці осколки поки підтримують мене в робочому стані, тому просто поклади усе на стіл.

— Але, Бога ради, ти…

Харрі виштовхав, незважаючи на протести, Касперсена з кабінету і набрав номер Бельмана. За шість гудків йому відповів автовідповідач. Харрі вилаявся. Пошукав в Інтернеті Улу Бельман і знайшов номер їх стаціонарного телефону в Хоєнгаллі. У слухавці негайно пролунав м’який мелодійний голос, що назвав прізвище Бельман.

— Це Харрі Холе. Ваш чоловік удома?

— Ні, він нещодавно пішов.

— Це дуже важливо. Де він?

— Він не сказав.

— Коли…

— Він не сказав.

— Якщо…

— …він з’явиться, я попрошу його передзвонити вам, Харрі Холе.

— Дякую.

Харрі поклав слухавку.

Він змусив себе сидіти і чекати. Чекати, поклавши лікті на стіл, опустивши голову на руки і прислухаючись до крапель крові, що падали на аркуші неперевірених студентських робіт. Він рахував їх як секунди.

Ліс. Ліс… У лісі не ходить трамвай.

І ще акустика, неначе він знаходиться на вулиці, а не в приміщенні.

Коли Харрі того вечора подзвонив Арнольду Фолкестаду, Арнольд сказав, що він удома і вже лежить у ліжку.

А Харрі Холе прекрасно чув на задньому фоні звук потяга метро.

Звичайно, Арнольд Фолкестад міг збрехати про своє місцезнаходження з порівняно безневинних причин. Через зустріч із дамою, яку він хотів лишити в таємниці, наприклад. І час дзвінка Харрі міг випадково збігтися з тим часом, коли дівчина була викопана з могили на кладовищі Вестре-Гравлюнд. А зовсім поряд із кладовищем проходить наземна лінія метро. Випадковість. Але її було досить, щоб на поверхню спливло й інше. Статистика.

Харрі ще раз поглянув на годинник.

Він подумав про Ракель і Олега. Вони вдома.

Удома. Там, де має бути і він. Де йому слід знаходитися. І де він ніколи не буде. Не зовсім, не до кінця, не так, як йому хотілося б. Тому що це правда, у ньому цього немає, а є щось зовсім інше, схоже на бактерію, що пожирає його плоть й усе інше в його житті. Те, з чим навіть алкоголь не міг повністю упоратися, те, чому Харрі після усіх цих років не міг дати визначення. Він знав тільки, що схоже було і в Арнольді Фолкестаді. Імператив настільки сильний і всеосяжний, що він не здатен захистити те, що так упевнено знищував. І ось — нарешті — Катрина подзвонила.

— Кілька тижнів тому він замовив доволі багато хірургічних інструментів і хірургічний костюм. Для того щоб це зробити, не потрібен спеціальний дозвіл.

— Ще що-небудь?

— Ні, начебто він не так часто виходить в Інтернет. Навіть здається, що він надто обережний.

— Ще що-небудь?

— Я ввела до пошукової системи його ім’я і назви отриманих ним травм, щоб подивитися, чи не замішаний він у чому-небудь. І виявила історію хвороби багаторічної давності. Виявилось, це історія його хвороби.

— Он як?

— Так. Його поклали в лікарню з травмами, які лікар визначив як травми від ударів, проте сам пацієнт стверджував, що отримав ушкодження, впавши зі сходів. Лікар вважає це неможливим, посилаючись на великі ушкодження по всьому тілу, але пише далі, що пацієнт — поліцейський, тому він сам повинен вирішити, варто йому чи ні звертатися із заявою в поліцію. І ще він пише, що коліно навряд чи повністю відновиться.

— Ось чому він шкутильгає… Як щодо місць злочинів ката поліцейських?

— Тут я не виявила ніякого зв’язку. Здається, під час роботи в КРИПОСі він не розслідував жодного з первинних убивств. Навпаки, я знайшла зв’язок між ним і однією з жертв.

— Та невже?

— Рене Калснес. Спочатку просто спливло його ім’я, а потім я запустила комбінаційний пошук. Ці двоє багато спілкувалися. Фолкестад платив за авіаквитки за кордон для обох, на них обох зареєстровані двомісні номери й апартаменти в різних європейських містах. Ще коштовності, які Фолкестад навряд чи носив, але купував у Барселоні та Римі. Коротше кажучи, здається, що ці двоє…