Ю Несбё - Поліція

— Можеш піднятися в офіс до Арнольда? Мені треба зробити дещо термінове.

— Арнольда там зараз немає.

— Я знаю.

Карстен Касперсен, човгаючи, побрів у вартівню за аптечкою. І доки він діставав пластир, бинт і ножиці, його підсвідомість відтворювала розмову, увесь час зупиняючись на останньому реченні. На те, як Харрі Холе його вимовив. З яким значенням. "Я знаю". Неначе не йому, Карстену Касперсену, адресував він ці слова, а самому собі.

Мікаель Бельман опритомнів і розплющив очі.

І знову замружив їх, коли світло врізалося в слизові оболонки очей. Відчуття було таке, ніби йому обпалило голі нерви.

Він не міг поворушитися. Мікаель покрутив головою і примружився. Він, як і раніше, знаходився в тій самій палаті. Мікаель подивився вниз і побачив білий скотч, яким його тіло було примотане до ліжка, руки — до тіла, а ноги — одна до одної. Він став мумією.

Уже.

Позаду себе він почув брязкіт металу і повернув голову в інший бік. Людина, що стояла обіч нього й перебирала інструменти, була одягнена в зелене, обличчя її приховувала маска.

— Отакої, — сказав зелений. — Що, дія наркозу вже закінчилася? Так-так, я ж не фахівець в анестезії, це точно. Якщо чесно, то я не фахівець узагалі ні в чому, що стосується медицини.

Мікаель спробував побороти збентеження. Що, в біса, відбувається?

— До речі, я знайшов гроші, які ти приніс. Молодець, але мені вони не потрібні. Все одно неможливо розрахуватися за те, що ти натворив, Мікаелю.

Якщо це не анестезіолог, то як він дізнався про зв’язок між Мікаелем і Асаєвим?

Зелений підняв до світла один з інструментів.

Мікаель відчув, як у його серце стукає страх. Він його досі не відчував, наркоз ще затуманював розум, але коли усі сліди наркозу випаруються, проступить усе приховане: біль і страх. І смерть.

Адже тепер Мікаель зрозумів. Це було так природно, що він повинен був усе зрозуміти ще до того, як вийшов з будинку. Адже він знаходиться на місці скоєння нерозкритого злочину.

— Ти й Трульс Бернтсен.

Трульс? Він що, гадає, ніби Трульс має стосунок до вбивства Асаєва?

— Але він уже покараний. Як думаєш, чим краще скористатися, щоб порізати обличчя? Скальпель три з лезом номер десять призначений для шкіри і м’язів. Чи, може, ось цим скальпелем сім із лезом номер п’ятнадцять?

Зелений підняв угору два абсолютно ідентичних скальпеля. Світло відбивалося від леза одного з них так, що відблиск світла пробіг через усе обличчя чоловіка і його око. І в цьому оці Мікаель помітив дещо наче знайоме.

— Постачальник не написав, який інструмент найкраще підходить для цих цілей, розумієш?

У голосі теж було щось знайоме.

— Ну що ж, обійдуся тим, що є. Зараз мені доведеться примотати твою голову скотчем, Мікаелю.

У цей момент туман зовсім зник, і Мікаель побачив його. Страх.

А страх побачив Мікаеля і увійшов прямо йому в горлянку.

Мікаель хапонув ротом повітря, аж тут відчув, як його голову притискають до матраца і перемотують скотчем через лоб. Потім він побачив обличчя зеленого навспак над собою.

Пов’язка сповзла вниз. Поки мозок Мікаеля повільно обробляв зорові враження, те, що було навспак, перевернулося. І він упізнав його. І зрозумів чому.

— Пам’ятаєш мене, Мікаелю? — запитав той у зеленому.

Це був він. Гомик. Той, що спробував поцілувати Мікаеля, коли він працював у КРИПОСі. У туалеті. Хтось увійшов. Трульс перемісив його на фарш у гаражі, і він більше не повернувся на роботу. Він знав, що його там чекає. Так само, як Мікаель знав, що його чекає зараз.

— Пощади, — очі Мікаеля налилися сльозами. — Це я зупинив Трульса. Він би забив тебе до смерті, якби я не…

— …зупинив його, не врятував свою кар’єру.і не став головою поліції.

— Слухай, я готовий заплатити, скільки б…

— О, ти отримаєш право заплатити, Мікаелю. Ти щедро заплатиш за те, що ви у мене відняли.

— Відняли. Що ми у тебе відняли?

— Ви відняли у мене помсту, Мікаелю. Помсту тому, хто убив Рене Калснеса. Ви дозволили вбивці ушитися.

— Не всі справи вдається розкрити. Ти ж знаєш це.

Сміх. Холодний, короткий, що різко припинився.

— Я знаю, що ви не старалися, ось що я знаю. Ви плюнули на цю справу з двох причин. По-перше, ви знайшли кийок недалеко від місця злочину і вирішили, що коли шукатимете занадто старанно, то з’ясується, що хтось із вас позбавив життя цю тварюку, цього мерзенного гея. І це друга причина, так, Мікаелю? Рене не був настільки гетеросексуальним, як цього хотілося б поліцейським. Чи як, Мікаелю? Але я кохав Рене. Любив. Ти кохав коли-небудь, Мікаелю? Я кажу вголос, що я, чоловік, любив того хлопчика, хотів цілувати його, гладити його по волоссю, шепотіти йому на вушко ласкаві слова. Тобі це здається бридким? Але десь у глибині душі ти це знаєш, адже правда? Що здатність полюбити іншу людину — це дар. Ти повинен був давно зізнатися в цьому самому собі, Мікаелю, бо зараз твій час уже вичерпався, ти ніколи не зазнаєш того, що я пропонував тобі, коли ми працювали у КРИПОСі. Ти так злякався свого другого "я", що розсердився, і тобі довелося побити його. Побити мене.