Голос його ставав усе голоснішим і голоснішим, але потім він заговорив тихо, майже пошепки:
— Але це був просто безглуздий страх, Мікаелю. Я сам пізнав його, і я б ніколи не став карати тебе так суворо лише за це. Тобі й усім іншим так званим поліцейським, що розслідували справу Рене, був винесений смертний вирок за те, що ви заплямували ім’я єдиної людини, яку я коли-небудь любив. Ви принизили його людську гідність. Ви сказали, що убитий навіть не заслуговує на те, щоб робити роботу, за яку вам платять. Але ж ви приносили присягу слугувати суспільству і справедливості. Тобто ви зраджуєте усіх нас, оскверняєте людей, Мікаелю, людей, які є єдиною святинею! Вони — і любов. Отже, вас необхідно усунути. Як ви усунули мою зіницю ока. Але досить базікати, мені потрібно зосередитися, якщо ми хочемо все зробити правильно. На щастя для тебе і для мене, в Мережі є відеоінструкції. Що скажеш на це?
Він показав Мікаелю картинку.
— Має бути хірургія для чайників, правда ж? Ну гаразд, годі, Мікаелю! Ніхто тебе не чує, але, якщо ти так кричатимеш, мені доведеться заклеїти і твій рот.
Повалившись на стілець Арнольда Фолкестада, який видав протяжне гідравлічне шипіння і провалився під вагою його тіла, Харрі ввімкнув комп’ютер. І доки він з тріском завантажувався, активував програми і готувався до роботи, Харрі ще раз перечитав повідомлення від Катрини:
Статистику не знайдено.
Арнольд розповідав йому, що існує статистика ФБР, яка свідчить про те, що в дев’яноста чотирьох відсотках випадків смерті ключових свідків звинувачення в серйозних справах ці смерті були підозрілими. Саме через цю статистику Харрі став уважніше вивчати вбивство Асаєва. Але статистики не існувало. Як у жарті Катрини, який терзав мозок Харрі і який він з незрозумілої причини запам’ятав: "У сімдесяти двох відсотках випадків, коли люди наводять статистичні дані, вони беруть їх зі стелі".
Мабуть, Харрі довго про це думав. Підозрював. Про те, що цю статистику Арнольд вигадав.
Навіщо?
Відповідь була проста. Щоб змусити Харрі уважніше придивитися до смерті Асаєва. Тому що Арнольд щось знав, але не міг прямо сказати, що саме і як до нього потрапила ця інформація. Адже це розкрило б його самого. Але він був старанним поліцейським, він усім серцем, до болю бажав, щоб убивства розкривалися, та все ж вирішив ризикнути і непрямим чином вивести Харрі на слід.
Арнольд Фолкестад знав, що цей слід не лише підкаже Харрі, що Рудольф Асаєв був убитий, але й виведе на його потенційного вбивцю.
Це могло привести Харрі до нього самого, Арнольда Фолкестада, і до іншого вбивства. Тому що єдиним, хто міг знати і мати потребу розповісти про те, що саме сталося там, в лікарні, був Антон Міттет. Неврівноважений осоромлений охоронець. І тільки з однієї причини Арнольд Фолкестад і Антон Міттет, зовсім чужі один одному люди, несподівано встановили контакт.
Харрі здригнувся.
Убивство.
Комп’ютер був готовий до пошуку.
Харрі дивився на монітор комп’ютера. Він знову набрав номер Катрини і вже зібрався роз’єднатися після довгого очікування, як раптом почув її голос:
— Слухаю.
Вона захекалася, неначе бігала. Але акустика в мобілці підказувала, що Катрина знаходиться в приміщенні. І він подумав, що мав здогадатися про це того разу, коли вночі телефонував Арнольду Фолкестаду. Про акустику. Арнольд був на вулиці, а не в приміщенні.
— Ти в спортзалі, чи що?
— У спортзалі? — Вона запитала про це, ніби саме слово було їй незнайоме.
— Я думав, може, ти тому не береш телефон.
— Ні, я вдома. Що сталося?
— Добре, вгамуйся. Я зараз у Поліцейській академії. Я щойно перевіряв, що одна людина шукала в Мережі, і в мене справа застопорилася.
— Що ти маєш на увазі?
— Арнольд Фолкестад заходив на сайти постачальників медичного устаткування. Я хочу знати, навіщо.
— Арнольд Фолкестад? А що з ним?
— Я думаю, він той, кого ми шукаємо.
— Арнольд Фолкестад — кат поліцейських?! — вигукнула Катрина.
Харрі почув у слухавці звук, який умить визначив як кашель курця Бйорна Гольма. І щось схоже на скрип ліжка.
— Ви з Бйорном у Котельні?
— Ні, я сказала, що я… ми… так, ми в Котельні.
Харрі подумав і дійшов висновку, що за всі роки роботи в поліції він ніколи не чув гіршої брехні.
— Якщо там, де ти знаходишся, є доступ до комп’ютера, перевір зв’язок між Фолкестадом і цим замовленням. І ще з місцями злочинів і вбивствами. Опісля передзвони мені. А тепер дай мені Бйорна.
Читать дальше