Ю Несбё - Поліція

— Як безглуздо, — відгукнулася Аврора, продовжуючи читати.

Їй не дуже подобалася піца, та й ночівлі у подружок теж. Але так тепер роблять усі. Усі ночують одне в одного, неначе в танці, де обмінюються партнерами. Або бери участь, або ніхто з тобою не спілкуватиметься. А Аврора не хотіла, щоб із нею ніхто не спілкувався. Принаймні не дуже хотіла.

— Слухай, — сказала вона, дивлячись на годинник. — Тут написано, що сто тридцять перший прийде за хвилину, а я згадала, що забула удома зубну щітку. Сто тридцять перший йде повз мій будинок, і якщо я сяду на нього, то потім доїду до тебе на велосипеді.

По обличчю Емілії було видно, що ця ідея їй не дуже до душі. Їй не хотілося стояти тут у темряві і чекати дощу, який все не починався, і не хотілося самій їхати додому автобусом. І вона починала підозрювати, що коли Аврора дістанеться до свого будинку, у неї знайдеться тисяча причин, щоб відмовитися від ночівлі в Емілії.

— Ну гаразд, — сказала Емілія з кислим виразом обличчя, штовхаючи спортивну сумку. — Але знай: піца тебе ж чекатиме.

Аврора побачила, як по дорозі в низині повертає автобус. Сто тридцять перший.

— До того ж ти можеш почистити зуби моєю щіткою, — запропонувала Емілія. — Ми ж усе-таки подруги.

"Ми не подруги, — подумала Аврора. — Ти — Емілія, яка дружить з усіма дівчатками в класі, Емілія, яка правильно одягається, дівчинка з найпопулярнішим ім’ям у Норвегії. Ти ніколи ні з ким не посваришся, адже ти така хороша і ніколи нікого не критикуєш, принаймні — у вічі. А я — Аврора, яка робить те, що мусить, але не більше, щоб спілкуватися з вами, бо я не можу бути зовсім сама. І ви вважаєте мене чудною, але досить розумною і самовпевненою і тому не насмілюєтеся з мене глузувати".

— Я буду у тебе вдома раніше за тебе, — сказала Аврора. — Обіцяю.

Харрі сидів на скромній трибуні, підперши голову руками, і дивився на арену.

У повітрі пахло дощем, він міг ушкварити кожної хвилини, а на стадіоні "Валле Говін" не було даху.

На маленькому убогенькому стадіоні більше нікого не було. Харрі знав, що буде тут сам: концерти проводилися не часто, а до ковзанярського сезону ще дуже далеко. Тоді тут заллють ковзанку, і будь-хто зможе прийти потренуватися. Саме тут він сидів і спостерігав за тим, як Олег робить перші невпевнені кроки на ковзанах, а потім повільно, але уперто стає багатообіцяючим ковзанярем у своїй віковій групі. Він сподівався, що скоро знову спостерігатиме тут за Олегом. Таємно засікати час проходження ним кола. Фіксувати прогрес і відставання. Підбадьорювати його, коли справа не ладнається, брехати йому про погані погодні умови й тупі ковзани і спокійно радіти його успіхам, не дозволяючи внутрішньому тріумфуванню прорватися назовні. Він стане амортизатором, який згладжуватиме емоції від злетів і падінь, Олегу це потрібно, інакше він дозволить власним почуттям повністю оволодіти собою. Харрі не так багато знав про ковзани, але ось про це йому дещо було відоме. Контроль над сильним збудженням, як говорить Столе. Здатність самого себе втішити. Це одне з умінь, що має величезне значення для розвитку дитини, але не у всіх воно розвивається однаково добре. Наприклад, Столе вважав, що Харрі бракує здатності контролювати своє збудження. Що йому бракує середньостатистичної здатності втікати від поганого, забувати, концентруватися на чому-небудь приємному, більш легкому. І що Харрі вживає алкоголь, щоб той робив за нього цю роботу. Батько Олега теж був алкоголіком, що пропивав, за словами Ракелі, своє життя і сімейні статки десь у Москві. Може, це було однією з причин, через яку Харрі відчував таку потребу піклуватися про хлопчика: їм обом бракувало здатності контролювати своє збудження.

Харрі почув чиїсь кроки по бетонній доріжці. Хтось йшов у мороці з іншого боку стадіону. Харрі сильно затягнувся, щоб по вогнику сигарети можна було визначити, де він знаходиться.

Інша людина перестрибнула через бар’єр і легкими кроками стала підніматися по бетонних східцях трибуни.

— Харрі Холе, — вимовив чоловік, зупинившись на дві сходинки нижче.

— Мікаель Бельман, — кивнув Харрі.

У темряві рожевуваті, позбавлені пігменту смуги на обличчі Бельмана здавалися ще світлішими.

— Дві речі, Харрі. Це має бути дуже важливим, адже ми з дружиною планували провести приємний вечір удома.

— А друга?

— Загаси цю погань. Сигаретний дим шкідливий для здоров’я.

— Спасибі за турботу.

— Я думаю про себе, а не про тебе. Заради Бога, загаси.