Зоряна Лешко - Серце не обдуриш

А тобі пасує нік.

Леся спіткнулась об речення. Як не дивно, але він єдиний, хто помітив зв’язок між ніком і її рудим волоссям.

Дякую.

Відповіді не було, значок «онлайн» не блимає, отже, він не на сайті й можна швиденько переглянути його профіль, суто з цікавості – а раптом це екземпляр для Ярини?

Мрійник, 25 років, неодружений, люблю міцну каву, чорний шоколад, осінній ліс, шукаю споріднену душу з родзинкою і перцем.

Леся усміхнулась. Цікаво, з гумором і трішки нахабно. Вона просто не змогла втриматись:

Цікавий суповий набір)))

Майже миттєво їй стало не по собі. Це ж вона фліртує з ним, даючи привід знову написати. Хоча все так і було задумано, але Леся почувалась так, ніби чинила щось погане. А ще вдень переконувала себе, що все нормально й це просто розвага, про яку ніхто не дізнається.

Раптом вона побачила фото й завмерла, вдивляючись. Щось невловимо знайоме було в цій усмішці, ніби вона вже бачила її раніше… І погляд ледь примружених проти сонця очей, і дерева за його спиною…

Я вірю, що існує ідеальна жінка, призначена саме мені.

Пролунав сигнал повідомлення, і Леся мало не підстрибнула з несподіванки. У першу секунду їй захотілось закрити ноут і чкурнути від нього геть, але в останню мить втрималась. Нехай вона не помітила, як він зайшов на сайт, але почуватись, як застукана за підгляданням школярка, просто смішно. Він не знає її, вона не знає його, веб-камери не ввімкнено. Крім цього, Лесю чомусь зачіпало те, що він писав.

А якщо призначена саме тобі жінка виявиться неідеальною?

Виключено.

Звідки така впевненість?

Бо я буду бачити її такою.

Леся розізлилась, але не могла зрозуміти причини. Проста фраза викликала в ній бурю емоцій – від бажання розплакатись до майже відчутної ненависті. Неправильно писати таке серед вульгарності та розпусти.

І ти шукаєш її саме тут, на сайті, який більшість чоловіків сприймає як віртуальний каталог борделю?

Він мовчав кілька хвилин. Леся вже навіть подумала, що образила його й не дочекається відповіді. Або що він напише єдино логічне: «А що ти тут робиш?» Вона б і сама так написала. Ну і нехай. Може, це тільки вона так думає, що образила, а насправді влучила в ціль?

У тебе щось сталось?☹

Якби він написав «у тебе проблеми?», то Леся сприйняла б це як вияв образи, бо вважала цей вислів стандартною фразою агресії у відповідь на незручне питання. Але він написав так, наче зрозумів щось таке, чого вона сама в собі не розуміла. І це зачепило її настільки, що дівчина гримнула кришкою ноута.

– У мене нічого не сталось, у мене все прекрасно… психолог довбаний…

– Ох ти ж, яка злюка!

Руслан вдивлявся в усміхнені зелені очі й намагався зрозуміти, що вона сама тут робить. «Тільки спілкування» на сайті, який «більшість чоловіків сприймає як віртуальний каталог борделю»?

Попри образу за своє дітище, Руслан мимоволі реготнув на весь голос. Оце справді дівчина з перцем і добре підвішеним язиком. Тепер ще залишилося дізнатись, яка в неї родзинка – і взагалі буде ідеально.

Руслан знову поглянув на фото. Дівчина виглядала з-за дерева, обіймаючи стовбур. Її губи, очі, обличчя випромінювали сміх, а хмарка кучерів переливалась усіма відтінками рудого.

– Ти чого?

Артем нахабно розвернув до себе Русланів ноут.

– Але ж гарненька!

– І злюка при тому.

– Люблю злих…

– Вона моя.

– Серйозно? Ти ж сайт тестуєш, а не шукаєш собі дівчину.

– Одне другому не заважає.

– Ага, якби я так зробив, то мені б добряче перепало від тебе.

– Ой, не треба робити з мене монстра. Якщо комусь і перепаде від мене, то Івану. Де його чорти носять?

Руслан розвернув до себе ноут. Дівчина вийшла з сайту, вогник не блимав, і настрій у нього різко зіпсувався. Чому вона так розізлилась? Ніби й не образив її, нічого не пропонував, хоч такій і гріх не запропонувати.

Мимоволі Руслан знов усміхнувся й отримав стусана у плече.

– За що?

– Бачу-бачу твої збочені думки. І вже навіть уявляю ситуацію: ви спілкуєтесь, усе ґуд, вона дає тобі свою адресу й просить купити дорогою вино і горілку. Ти стоїш, дзвониш у двері, і вона відповідає тоненьким голосочком: «Відчинено». Ти впевнено заходиш, світло мерехтить, пахне «Шанель номер п’ять», і знову тоненький голосочок: «Я в ду́ші, випий горілочки, а мені налий вина». Ти метушишся, келихи, полуничка, квітка, сто грам на душу для хоробрості. Сідаєш на ліжко, і тут гасне світло, а в дверях стоїть вона – напівоголена пенсіонерка…