Стіґ Ларссон: Чоловіки, що ненавидять жінок

— Я не можу собі дозволити жодної іншої форми оплати, — лаконічно пояснив він.

Візит мав, проте, не тільки фінансово-діловий характер. Коли Мікаель із Лісбет поспішно від’їжджали з Хедебю, він залишив у гостьовому будиночку одяг, книги та дещо з особистих речей.

Хенрік Ванґер і досі ще остаточно не одужав після інфаркту, проте перебрався з лікарні знову додому. При ньому як і раніше залишалася найнята персональна доглядачка, яка забороняла йому довго гуляти, ходити по сходах і обговорювати питання, які могли б його розхвилювати. Саме цими днями він трохи застудився, і йому відразу було призначено постільний режим.

— А ще ж і коштує мені багацько, — поскаржився Хенрік Ванґер.

На Мікаеля Блумквіста це не справило належного враження — він вважав, що старий цілком може собі дозволити таку витрату, враховуючи те, скільки він за своє життя заощадив грошей на несплаті податків. Хенрік Ванґер похмуро поглянув на нього, а потім засміявся:

— Чорт забирай, ти був вартий своїх грошей до останньої крони. Так я й знав.

— Чесно кажучи, я не вірив, що зможу розгадати цю загадку.

— Дякувати тобі я не збираюся, — сказав Хенрік Ванґер.

— Я цього й не чекав, — відповів Мікаель.

— Тобі добре заплатили.

— Я не скаржуся.

— Ти виконував для мене роботу, і її оплата є вже цілком достатньою подякою.

— Я тут тільки для того, щоб сказати, що вважаю роботу закінченою.

Хенрік Ванґер скривив губи.

— Ти ще не завершив роботу, — сказав він.

— Я знаю.

— Ти ще не написав хроніку сім’ї Ванґер, як ми домовлялися.

— Я знаю. Але я її не писатиму.

Вони трохи помовчали, обдумуючи порушення контракту. Далі Мікаель сказав:

— Я не можу написати цю історію. Я не можу розповісти про сім’ю Ванґер, умисно пропустивши головний сюжет останніх десятиліть: про Харієт, її батька і брата, а ще про вбивства. Як би я міг написати розділ про той час, коли Мартін обіймав посаду генерального директора, вдаючи при цьому, що не знаю про жахи його підвалу? До того ж я не можу написати історію, не спаскудивши ще раз життя Харієт.

— Я розумію твою дилему і вдячний за той вибір, який ти зробив.

— Отже, я вільний від обов’язку писати цю хроніку?

Хенрік Ванґер хитнув головою.

— Вітаю. Вам удалося мене підкупити. Я знищу всі замітки і магнітофонні записи наших розмов.

— Взагалі-то я не вважаю, що ти продався, — сказав Хенрік Ванґер.

— Я сприймаю це саме так. А отже, мабуть, так воно й є.

— Тобі довелося вибирати між обов’язком журналіста і обов’язком близької людини. Я майже впевнений у тому, що не зміг би купити твоє мовчання і ти б волів виконати обов’язок журналіста і виставив би нас напоказ, якби не хотів поберегти Харієт або вважав мене за мерзотника.

Мікаель промовчав. Хенрік подивився на нього:

— Ми все розповіли Сесілії. Наших з Дірком Фруде днів лишилося небагато, і Харієт невдовзі знадобиться підтримка кого-небудь із членів сім’ї. Сесілія долучиться і братиме активну участь у роботі правління. У перспективі вони з Харієт переберуть на себе керівництво концерном.

— Як вона це сприйняла?

— Для неї, зрозуміло, це стало шоком. Вона відразу виїхала за кордон. Колись я боявся, що вона не повернеться.

— Але вона повернулася.

— Мартін був одним з небагатьох членів сім’ї, з ким Сесілія завжди жила у згоді. Їй було дуже важко почути про нього правду. Тепер Сесілії також відомо про те, що зробив для сім’ї ти.

Мікаель знизав плечима.

— Дякую, Мікаелю, — сказав Хенрік Ванґер.

Мікаель знову знизав плечима.

— Крім усього іншого, я не мав би сили написати цю історію, — сказав він. — Сімейство Ванґер стоїть мені кісткою в горлі.

Вони трохи помовчали, а потім Мікаель змінив тему:

— Що ви відчуваєте, знову ставши через двадцять п’ять років генеральним директором?

— Це тільки тимчасово, але… хотілося б усе-таки бути молодшим. Зараз я працюю тільки по три години на день. Усі засідання проходять у цій кімнаті, і Дірк Фруде знову став моєю ударною силою, якщо хто-небудь починає ставати дибки.

— Хай тремтять юніори! Я далеко не відразу зрозумів, що Фруде не просто скромний економічний радник, а ще й людина, яка вирішує за вас проблеми.

— Саме так. Щоправда, все вирішується разом з Харієт, і в офісі крутиться вона.

— Як у неї справи? — спитав Мікаель.

— Вона успадкувала братову і материну частки. Разом ми контролюємо близько тридцяти трьох відсотків концерну.

— Це досить?