Карін Слотер - Лють

— А хто, бля, питає?

Трент ступив крок уперед, неначе не боявся, що його голову от-от відправлять у вільний політ.

«Побиття, — пригадав Майкл слова Енджі, коли та розповідала їм про Малого Джі. — Зґвалтування, замах на вбивство».

— Я спеціальний агент Вілл Трент, а це детектив Майкл Ормвуд. — Майкл помахав, потай радіючи, що між ним і розлюченим сутенером стоїть машина. Ідіотом був Трент, якщо надіявся витягти з цього упиря бодай якусь корисну інформацію.

— Ми розслідуємо смерть Аліші Монро.

— І якого хріна я маю з вами базікати? — Джі тримав битку в повітрі, м’язів не розслабляв.

Трент глянув на Майкла.

— Ідеї є?

Майкл здвигнув плечима, тимчасом наперед розмірковуючи, як описуватиме все це в рапорті, коли доправить Трента до лікарні. У голові спливла фраза «Вороже ставлення до представника правоохоронних органів з боку підозрюваного».

Трент повернувся до сутенера і розвів руками, наче розкривав обійми.

— Чесно кажучи, я шокований тим, що моєї зовнішньої привабливості й шарму для вас недостатньо.

Майкл мимоволі розтулив рота від подиву. Але швидко й стулив та знову поклав руку на зброю, щоб бути напоготові, якщо раптом сутенеру стрелить у голову, що його не поважають.

Минуло дві-три секунди, потім ще дві-три. Нарешті Малий Джі кивнув.

— Нехай.

Він посміхнувся, показавши золоті коронки на передніх зубах з вирізьбленими на них посередині білими хрестами — усе достоту так, як розповідала Енджі.

— У вас десять хвилин, поки не вийде Монтель.

Трент простягнув руку, наче вони укладали угоду.

— Дякую.

Сутенер потиснув простягнуту долоню, оцінив Трента поглядом і спитав:

— А ти точно лягавий?

Трент вийняв з кишені посвідчення.

Малий Джі зиркнув на нього, потім знову швидким, проте уважним поглядом оглянув Трента.

— Ти збіса химерний сучий син.

Пропускаючи це спостереження повз вуха, Трент поклав посвідчення назад до кишені.

— Хочете поговорити тут, надворі?

Малий Джі опустив битку і сперся на неї, наче то був ціпок.

— То мої двоюрідні брати. — Він показав на машину, очевидно, маючи на увазі хлопців, яких прогнав. — Тиняються без діла. А мали б у школі сидіти, сраки малі.

— Добре, що ви ними опікуєтеся, — зауважив Трент. Він знову вклав руки до кишень і недбало прихилився до заднього крила машини, наче вів невимушену дружню бесіду. — Коли ви востаннє бачили Алішу?

З відповіддю Малий Джі не квапився.

— Учора ввечері близько шостої, — нарешті відповів він. — Вона йшла на роботу. Перед виходом хотіла дещо отримати. — Він скинув підборіддя й чекав, коли Трент запитає, чим те «дещо» було.

Але Трент, ясна річ, знав. Як і Майкл, він бачив сліди на руках у повії.

— І ви їй те «дещо» дали?

Малий Джі знизав плечима, і Майкл прийняв це за ствердну відповідь.

— Інший «товар» у неї з собою був?

Сутенер обвів їх поглядом, наче актор перед глядацькою аудиторією. Плюнув на землю, виклично випнув груди колесом, але на запитання все-таки відповів.

— Та ні. У неї бабла не було. А в борг тій шльондрі ніхто б і десяти центів не дав.

— За сірникову коробку драпу я пробігся б вулицею і відсмоктав кому завгодно, — сказав Трент. — Про гроші не йдеться.

На саму думку про це Малий Джі реготнув.

— Йоу, сучко, не в моєму районі.

— Я не сумніваюся, що Аліша про всі свої прибутки звітувала, — сказав Трент, але прозвучало це більш як запитання.

— А то, — буркнув Малий Джі, наче дурницею було бодай припускати інше.

— Вона добре заробляла? — спитав Трент.

— Їй у кайф була голка у вені. Заради неї вона на все була готова.

— А постійні клієнти в неї були? Чоловіки, яких нам варто було б розшукати.

— Та я б його сам урив. — Він показав биткою на горішній поверх будинку, де знайшли Монро. — Я дбаю про своїх дівчат. — Наче на підтвердження своїх слів, він тримав битку піднятою вгору. — Якби я побачив цього козла, не сумнівайся, це він би ліг під землю, а не моя Ліша.

Трент кивнув на будинок.

— Ви тут живете?

Сутенер трохи пом’якшився.

— З бабусею. Вона вже стара стала, треба за нею доглядати.

— Учора ввечері ви були з нею?

— Ми з пацанами вчора були в «Читі» [9] Очевидно, йдеться про стрип-клуб «Чита» в Атланті. , дивилися гру.

— Ви не заперечуватимете, якщо ми поговоримо з вашою бабусею?

— Ще й як буду. Не вплутуйте мою бабцю в це лайно. Вона нічого не бачила, ясно вам? Вона стара жінка.

— Добре-добре, — примирливо сказав Трент. І озирнувся на Майкла, немов цікавився, чи є в того якісь запитання. Майкл похитав головою, і Трент сказав сутенеру: — Я знаю, вам хочеться повернутися до телевізора. Дякую, що поговорили з нами.