Карін Слотер - Лють

— Її сутенер — Малий Джі, — повідомила Енджі. — Гидотний сучий син. Затримували за побиття, зґвалтування, замах на вбивство, є підозри, що замовив ще двох, але повісити це на нього не вдалося. — Енджі показала пальцем на свої передні зуби. — У нього тут золоті коронки з вирізьбленими хрестами, наче він у Ісуса свій пацан.

— Де він живе? — спитав Майкл.

— У Домівці, — відповіла вона. — Його бабця живе в одному корпусі з Алішею.

Трент знову вклав руки в кишені й дивився на Поласкі таким поглядом, наче вона була марсіанка з космосу. Його мовчанка дратувала, і всіма порами свого тіла він наче випромінював зверхність, немовби знав більше, ніж казав, і подумки насміхався з них через те, що вони не можуть самі здогадатися.

— Може, вам є що додати? — запитав у нього Майкл.

— Це ваша справа, детективе, — відповів Трент і звернувся до Енджі: — Спасибі за допомогу, мем. — У когось менш зверхнього його усмішка могла б зійти за щиру.

Енджі подивилася на Майкла, перевела погляд на Трента, потім знову на Майкла. Звела брову, ставлячи запитання, на яке Майкл не міг відповісти.

— Та нехай, — пробурмотіла вона, здіймаючи руку в універсальному жесті: все, баста.

Вона повернулася до них спиною, але Майкл цього разу був надто сердитий, щоб повитріщатися.

— У вас що, якісь проблеми? — спитав він Трента.

— Що-що? — Трента його тон начебто спантеличив.

— Ви збираєтеся тут весь день простовбичити чи за діло візьметесь?

— Я ж вам сказав… я тут лише як консультант.

— У такому разі я дам вам кілька порад, містере Консультант. — Майкл так міцно стиснув кулаки, що нігті ввігналися в долоні. — Не грайтеся зі мною.

Це попередження Трента нітрохи не злякало, хоча нічого дивного в цьому не було — зважаючи на те, що Майклові довелося закидати голову вгору, щоб його виголосити.

— Гаразд, — мовив Трент. І невимушеним тоном, неначе непорозуміння між ними владналося, запитав: — Ви не проти з’їздити в Домівку? Я хотів би відвідати місце злочину.

Усе, що казав і робив Вілл Трент, діяло Майклу на нерви: від його «звісно», коли Майкл сказав, що сам поведе, до того, як він байдуже дивився у вікно, поки вони їхали Північною авеню в бік Домівки. Агент ДжБР нагадував йому заучок у старших класах школи, тих, які носили в нагрудних кишенях лінійки й сипали незрозумілими цитатами з «Монті Пайтона» [8] Monty Python — британська комік-група, популярна в 1970-і, знаменита своїми скетчами з абсурдистським гумором. ( Прим. ред .) . Майкл безліч разів дивився виступи «Монті Пайтона», але однаково не розумів, так само, як не доганяв таких чванькуватих розумників, як Трент. Недурно їх, таких, гамселили в школі. І недурно їх гамселили такі, як Майкл.

Майкл глибоко вдихнув і закашлявся — легені досі сердилися на ту сигарету. Він подумав про Тіма, про те, що його син не нормальна дитина, що через це з нього знущалися інші діти. У Тімовій школі була групка хуліганів, які завдавали хлопчику прикрощів — поцупили шапку, розчавили сендвіч за столом у їдальні. Учителі намагалися покласти цьому край, але вони ж не всюдисущі, та й узагалі дехто з них не надто радів з того, що особливий Тім навчався разом зі звичайними дітьми. Хтозна, можливо, Вілл Трент був Майкловою кармою в дії. Його перевіряли. Поводься чемно з цим придурком, і, можливо, з Тімом чинитимуть так само.

— О… — Трент витяг з кишені піджака диктофон. — У мене є запис дзвінка в службу порятунку.

І не встиг Майкл і слова промовити, як він натиснув на кнопку відтворення. З маленького гучномовця розлігся високий голос із металевими нотками: «Приїжджайте у будинок номер дев’ять у Домівці. Там жінку ґвалтують і б’ють, сильно».

Чекаючи, коли загориться зелене світло, Майкл побарабанив пальцями по керму.

— Прокрутіть іще раз.

Трент слухняно зробив те, про що його просили, і Майкл нашорошив вуха, намагаючись вловити якийсь фоновий шум, визначити тон і загальне звучання голосу. Щось було не так, але він не міг точно сказати, що саме.

— «Ґвалтують», — луною відгукнувся Майкл. — Не «вбивають».

— Не схоже, щоб ця жінка була налякана, — докинув Трент.

— Так, — погодився Майкл і натиснув на газ, бо саме загорілося зелене світло.

— Як на мене, — почав Трент, — то якби я був жінкою, злякався б, побачивши чи хоча б почувши, що на іншу жінку напали.

— А може, й ні, — заперечив на це Майкл. — Може, якби ви жили в Домівці, то вже достатньо набачилися б такого насильства.