Йорн Хорст - Одержимий злом

— Ви тут сам?

Клес Танке кивнув.

— Моя родина купила цей острів іще до війни. Тут такий спокій, ніхто не заважає. Чужі на берег не виходять.

Ліне ще раніше ознайомилася з його родоводом. Танке був адвокатом у третьому поколінні, але династія на ньому, певно, й закінчиться. Неодружений, дітей не мав. Батьки померли. Єдиний живий родич — брат, який займається морськими перевезеннями.

Вони причалили. Танке пришвартувався. Ліне першою зсадила Амалію, а потім узяла сумку з камерою і зіскочила на дощаний настил. Катер відгойднувся від причалу, швартові натягнулися. Нога підвернулась, Ліне зашпорталася. Сумка з камерою гупнула додолу, а сама вона впала, ударившись об край причалу плечем, потім — стегном, і звалилася у воду. Однією рукою встигла схопитися за швартовий і втриматися на поверхні. Клес Танке став на коліна, подав їй руку. Ліне вчепилася у палю причалу.

Амалія налякано спостерігала за борсанням мами.

Ліне не змогла б тепер пригорнути її до себе, бо ж промокла наскрізь. Тому вдавано весело сміялася, щоб не злякати дитину.

— Маєте запасний одяг? — Танке глянув на її сумку.

— Ні, я ж…

— Я маю якусь одежину в хатинці. Зможете перевдягнутись. Є і сушарка. Сподіваюсь, усе висохне до повернення на суходіл.

Ліне почувалася зніченою і розгубленою. Поплескала себе по кишенях, вийняла мобільний. У ньому ще було життя, але екран змінив колір.

— Водонепроникний? — запитав Танке.

— Так, але тріснуло скло. Не знаю, скільки ще протримається.

Адвокат простягнув руку, щоб роздивитися пошкодження зблизька.

— Тут я ніколи не користуюся телефоном. Відразу вимикаю, лише час від часу перевіряю електронну пошту.

Танке обернув мобільний іншим боком, і з нього покрапотіла вода.

— Покладемо в миску з рисом, — сказав він, знімаючи футляр. — Рис витягує вологу. Маю вдома запаси.

Вони рушили стежкою. Ліне вела Амалію за руку. Танке ніс сумку. У будинку показав Ліне ванну, взяв з собою її телефон і пішов шукати сухий одяг. Повернувся з картатими піжамними штанами, футболкою, вовняними шкарпетками й светром.

— Штани, по-моєму, не ношені.

Ліне подякувала і замкнула за собою двері ванни. Скинула мокре, завагалася, чи не залишити бюстгальтер, але він також промок.

Стала гола перед великим дзеркалом, пороздивлялася себе з усіх боків. Боліло ліве стегно, на гомілці виднівся чималий синець.

Ліне вкрилася гусячою шкірою від холоду. Роззирнулася в пошуках, чим би витертися.

— У шафці під умивальником лежать рушники, — сказав з-за дверей Танке, мовби прочитавши її думки.

— Дякую!

Шкіра від солоної води натягнулася.

— Можете стати під душ, — порадив Танке.

Ліне глянула на викладену кахлями душову кабінку. Було б незле, подумала вона, але це зачекає, доки повернеться додому. Вона вдягнулася, зібрала мокрий одяг. Коли відчинила двері, Танке стояв відразу за порогом.

— Дайте мені, — сказав він, забираючи мокрий клунок. — У пральні стоїть сушарка.

Він відчинив двері до комірчини навпроти через коридор, увімкнув сушарку, і вона рівно загула.

— Можете самі закласти, — запропонував він.

Ліне кивнула, повісила на вішак штани, бюстгальтер заховала за штанами на іншому вішаку. Амалія зацікавлено спостерігала за її маніпуляціями. Танке кудись зник і повернувся з черевиками. Зачекав, доки вона розвішала мокрий одяг, і поставив взуття на поличку в глибині сушильної шафи.

— Де ваші ключі від авта?

Ключі вона завжди тримала в задній кишені штанів. Перевірила. Ключі лежали в кишені. Вийняла їх і поклала на поличку між черевиками, щоб потім не забути.

Танке зачинив дверцята шафи, увімкнув сушарку на повну потужність.

— Ходімо на кухню, — запросив він.

Дорогою до кухні спинився перед одними дверима, у замку яких стирчав ключ, глянув на Амалію.

— Здається, я тут маю дещо для тебе, — сказав Танке.

Він відімкнув двері, намацав вимикач. То була спальня. Вікна завішані шторами. В узніжжі ліжка лежали кольорові пластмасові фігурки коників.

— My little pony , — усміхнулася Ліне.

Кілька таких фігурок Амалія мала серед своїх іграшок. Танке взяв дівчинку за руку й завів до спальні. Амалія вибрала собі коника з довгою фіалковою гривою, вмостилася з ним на підлозі.

— Забавки моєї небоги, — пояснив Танке. — Давно виросла з них. Не була тут уже багато років.

— Мама недалечко, — Ліне показала на коридор, що вів до кухні.

Танке поставив електричний чайник.

— У вас тут є водопровід? На острові? — здивувалася Ліне.