Йорн Хорст: Одержимий злом

Поліцейські розбрелися ушир, так ніби ніхто не хотів йти поруч з в’язнем. Ліне озирнулася за батьком. Вони з Нільсом Гаммером замикали процесію. Адвокат у своїх парадних черевиках на слизькій підошві теж ледве волочився у хвості.

Раптом хода Тома Керра змінилася. Він спружинив у колінах, викинув тіло вперед і несподівано побіг. Ліне чула в навушниках, як голосно він сапає.

Вістінґа стривожили крики. Він замикав вервечку з чотирнадцяти осіб, думки крутилися навколо наступної фази операції. Том Керр мав показати місце захоронення Таран Нурюм, а отже, на Вістінґові лежала відповідальність за добування із землі тлінних решток. Окрім того, він мав подбати про кримінально-технічний бік слідства. Доведеться розширити стежку, щоб по ній змогли проїхати чотириколісні транспортні засоби з необхідним устаткуванням.

Коли він почув вигуки, Том Керр біг до ґрунтівки, яка заводила в ліс на протилежному боці пасовиська. Якимось дивом йому пощастило зняти кайданки з однієї руки. Браслет метлявся на бігу біля другої руки. Він випереджав полісменів на добрих десять метрів, коли прослизнув крізь діру в загорожі.

А тоді пролунав потужний гуркіт. Вістінґа засліпив яскравий спалах, хвилею жбурнуло до землі. В очах замиготіли кольорові іскри. Навколо чулися крики і протяжні стогони. Підірвані вибухом земля й пісок осипалися додолу.

У вухах дзвеніло. Було важко дихати, повітря насилу пробивалось у легені.

Вістінґ підвівся на ліктях, трохи постояв навколішках, намагаючись опанувати себе й збагнути, що трапилось. Якийсь молодий полісмен рачкував у нападі паніки, йому з рота виривалися незрозумілі звуки. Він звівся на повен зріст, заплутався у власних ногах, знову гепнув на коліна й поповз далі. Інший полісмен брів хиткою ходою, відставивши від тіла руки, заціпенілі, мов дерев’яні сучки. Одяг порваний у клоччя, обличчя закіптюжене й закривавлене. Годі впізнати. Він підвів голову, глянув угору, а тоді впав на коліна й судомно заридав.

Вістінґ звівся на ноги, широко позіхнув, щоб відклало вуха. Хтось розпачливо й пронизливо кричав. Він озирнувся на звук. Марен Доккен уже бігла до колеги, який лежав на землі й корчився від болю. Її уніформа розпанахана. Численні порізи на обличчі кривавилися, ліва рука, уся в крові, безвольно звисала вздовж тіла.

Вістінґ ступив кілька кроків, роззирнувся навколо й побачив Ліне. Вона лежала ниць. Він кинувся до неї, але вона вже намацувала камеру й підводилася з землі.

— Будь тут! — Вістінґ торкнувся її плеча. — Нікуди не йди!

Він так і стояв з рукою на її плечі, пильно обводячи поглядом усе навколо. М’язи напружені до краю. Адреналін гупав у жилах. У скронях пульсувало. Запах вибухівки лоскотав ніздрі.

Там, де ґрунтівка заходила в ліс, у землі зяяла вирва, довкола неї — розкидані рештки овечої загороди. Двоє полісменів зі стогоном корчилися долі.

— Будь тут! — повторив він.

Кінолог вигукнув команду й помчав за вівчуром у напрямку, де зник Том Керр. Кіттіль Ґрам намагався відкликати його назад.

— Стежка може бути замінована! — застеріг він.

Тієї ж миті з-за дерев почулися два постріли, вискнув пес і відразу замовк.

Вістінг зосередився на поранених. Один із полісменів сів і закашлявся, харкаючи кров’ю. В іншого, здається, була відірвана ступня. Він уже не кричав, лежав блідий і непритомний у високій траві. Підійшов Гаммер. Перевірив дихання і пульс. Вістінґ задер догори ногу полісмена з покаліченою ступнею, щоб зупинити кровотечу; зняв чобіт. З відкритої рани звисали пошматовані м’язи й сухожилля.

Гаммер скинув куртку, стягнув з себе сорочку й порвав її на смужки. Вістінґ запхав дві в рану, рештою туго забинтував ногу.

— Негайно потрібна швидка! — кричав Ґрам у рацію. — Вибух гранати. Троє поліцейських важко поранені, щонайменше четверо з легкими пораненнями.

На центральному пульті добре знали, якою саме операцією він керував. Оператор не ставив зайвих запитань.

Решта полісменів охорони отримали незначні подряпини на обличчі, мали носові й вушні кровотечі. Двох із них Ґрам відіслав до мікроавтобуса по зброю й ноші. Один зайняв місце Вістінґа.

Знов ожило поліційне радіо. Вже інший, владний, голос попросив надати вичерпний рапорт про ситуацію.

Кіттіль Ґрам глянув на ґрунтову дорогу в лісі, де зник Том Керр.

— Ми втратили об’єкт, — повідомив Грам. — Він озброєний і рухається пішки в південно-східному напрямку.

— Треба перекрити дороги, — додав Вістінґ. — І нам потрібний вертоліт.