Йорн Хорст - Одержимий злом

Вістінґ і Гаммер привіталися з ним за руку.

— А де вертоліт? — запитав Стіллер, задираючи голову до блакитного осіннього неба.

— Новий гелікоптер перекинули на пошукову операцію під Конгсвінґером, — пояснив Гаммер. — Там зникла дев’ятирічна дитина. Повернеться за тридцять п’ять хвилин. Старий на ремонті. Ґрам у курсі…

Гаммер кивнув у бік високого полісмена, який стояв у дверях мікроавтобуса й розмовляв по телефону. Кіттіль Ґрам був присутній на підготовчих нарадах, де було розподілено обов’язки учасників акції. Вістінґові та Гаммерові тут відводилася лише роль спостерігачів.

— Треба облетіти територію з тепловізором, щоб упевнитись у відсутності сторонніх, — сказав Стіллер.

Він підійшов до Ґрама. Здалеку здалося, що після коротких консультацій вони дійшли згоди провести обліт з тепловізором. Ґрам віддав кілька коротких розпоряджень. Спершу вивели пошукового собаку, потім із салону почали виходити пасажири: два полісмени, за ними — жінка-полісмен. Ґрам кивнув жінці. Марен Доккен. Її взяли для допомоги в команду слідчого відділу, і вона добре себе там зарекомендувала. Мала аналітичний спосіб мислення, необхідний для виокремлення важливих деталей. У майбутньому неодмінно стане чудовим слідчим, але поки що працювала в патрульному підрозділі.

З мікроавтобуса вийшла Ліне з камерою в руках. Вістінґ схрестив руки на грудях. Йому не подобалося, що доньку залучили до операції. Сердився за це на Стіллера.

Їхні професійні шляхи вже перетиналися і раніше, її — як журналістки, його — як слідчого. Обоє добре знали свої ролі, почувалися фахівцями, однак Вістінґ був проти, щоб Ліне аж так наближалася до Тома Керра, цього уособлення зла.

Ліне думала масштабніше, ніж батько, не обмежувалася близькими планами. Вона забезпечила собі право першості на використання відео в документальному фільмі й уже заручилася підтримкою однієї продюсерської компанії, яка зацікавилася її ідеєю. Їх можна було зрозуміти. Злочин Тома Керра характеризувався надзвичайною жорстокістю, а суд не розставив усіх крапок над «і», по суті, не дав однозначних відповідей на всі запитання. У Тома Керра був невідомий спільник. Преса охрестила його « Іншим ».

Вістінґ зауважив їй, що вона поєднує дві ролі в одному проєкті. Не годиться знімати документалку й паралельно виконувати поліційне завдання. Ліне погоджувалася з тим, що доручення Кріпоса повинне бути виконано до того, як вона візьметься до свого кінопроєкту, однак вважала, що гріх нехтувати унікальною нагодою бути особисто присутньою й вести розповідь від першої особи. Хоча фільм — це дуже далека перспектива. Спершу треба розслідувати вбивство Таран Нурюм, а Том Керр повинен отримати справедливий вирок. На це можуть піти роки. І все ж Ліне хотіла простежити весь процес від початку й до кінця.

Вістінґ підійшов до прибулих полісменів. Вони стояли півколом перед мікроавтобусом. У дверях з’явився Том Керр. Забряжчали ланцюги на ногах, коли він ступив з підніжки автобуса на землю. Якусь мить він стояв, задивившись на небо, обвів поглядом присутніх, які зібралися тут через нього. Пильно глянув на адвоката.

— Нам треба поговорити, — сказав він.

Клес Танке підступив до Стіллера.

— Де ми можемо поговорити, щоб ніхто не заважав?

— Поверніться в автобус, — запропонував Стіллер.

Обличчя адвоката скривилося скептичною гримасою, ніби він підозрював, що автобус прослуховують.

— Може, у моєму авті? — запитав він.

Стіллер глянув на Ґрама.

— Хіба віддасте мені ключі, — відповів той.

Танке випорпав ключі з кишені й жбурнув їх Ґрамові.

— Заберіть звук, — попросив Том Керр.

Адріан Стіллер підійшов до нього, відчепив мікрофон і передавач. Кіттіль Ґрам тим часом перевірив автомобіль адвоката.

— Назад, — звелів він, відчиняючи дверцята.

Адвокат і його клієнт сіли на заднє сидіння «мерседеса». Поліцейські взяли авто в кільце.

Клес Танке був адвокатом у третьому поколінні, його вважали найбільш контроверсійним захисником у країні. Вістінґ не раз зустрічався з ним з приводу різних кримінальних справ і знав, чого від нього сподіватися. Його лаяли, про нього багато пліткували, він прославився своїми провокативними вимогами, як от, наприклад, легалізувати наркотики, дозволити активну евтаназію та проституцію, знизити вікову межу для початку статевого життя. Такі заяви дратували багатьох. Як його лиш не обзивали! І хтивим кнуром, і жононенависником. Але Вістінґ шанував його за підтримку прав меншин у суспільстві і вважав цінним фахівцем, якщо йшлося про верховенство права. Танке не знав страху, завжди ставав на захист найслабших і найупослідженіших, брався за найбезнадійніші та геть непопулярні справи. Був неупереджений і дбав про своїх клієнтів, більшість із яких суспільство зневажало, якими гордувало. Педофіли, ґвалтівники, убивці, расисти й чоловіки, котрі чинили сімейне насильство.