Валерій Лапікури - В Багдаді все спокійно

Здесь есть возможность читать онлайн «Валерій Лапікури - В Багдаді все спокійно» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Маньяки, ua. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

В Багдаді все спокійно: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «В Багдаді все спокійно»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Детективний роман «В Багдаді все спокійно» - чергова розповідь книжково-кінематографічного серіалу «Інспектор і кава» або «Київський детектив у стилі ретро». Дія цього твору, як і попередніх, відбувається у Києві в 70-х роках минулого ХХ століття. Головні герої серіалу - інспектор карного розшуку столичної міліції капітан Олекса Сирота та його вчитель і начальник підполковник Іван Борисович на прізвисько Старий - зіткнулися з загадковими і жорстокими вбивствами, аналогів яким не пригадували навіть ветерани кримінального розшуку. І ще одна дивна обставина - КДБ, що зазвичай пильно контролював усі міліцейські розслідування резонансних кримінальних справ, цього разу демонстративно самоусунувся. Одразу після завершення справи були суворо засекречені навіть згадки про неї у міліцейських звітах. Слідчі матеріали почасти знищили, а решту вивезли в Москву, де вони зникли у бездонних архівах союзного МВС. Відтак авторам роману, відомим українським письменникам Валерію і Наталі Лапікурам довелося у прямому розумінні цього слова по крихтах відтворювати складну картину тих уже далеких подій.

В Багдаді все спокійно — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «В Багдаді все спокійно», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

- А ти яку вчив?

- Німецька, але не впевнений. Здав з третього разу. Хоча, можливо, це була англійська.

І тут ідилію порушив бармен, який гукнув, стишивши музику:

- Сирота тут є? Підійди до телефону.

І витягнув з-під стійки апарат, імпортний, бо не з диском, а з кнопочками. На всю нашу Управу був один такий - у Генерала.

Дзвонив Старий.

- Олексо, ти вже натанцювався?

- Хвилиночку, зараз гляну. Шановні гості вже збираються до виходу.

- Це добре. Тому що у нас проблема.

- Де?

- Добре, що не питаєш, що за проблема. Отже, не пив.

- Як можна! Ми ж на роботі!

- Не кричи.

- А він не чує.

- Тоді слухай: це неподалік від тебе. Гукай, хто там є з відділу, - і бігом у Піонерський парк, на саму гору! Стару водонапірну башту за стереокіно пам'ятаєш? Тридцять кроків ліворуч. Там усе побачиш. А я з технарями вже виїжджаю. Бігом, але без паніки.

Я подумав: якщо «без паніки», то це означає, що «проблема» вже не дихає, і я можу ще раз обдерти мою кохану Контору Глибокого Буріння.

- Пачку «Кемелу»! - сказав я нахабно бармену.

- Була команда тільки щодо кави й алкоголю. Я навіть не пам'ятаю, скільки це вийде на наші.

- Начхати, друже! Контора не збідніє. Давай! Здачу залиш!

«Кемел», щоправда, при найближчому розгляді виявився югославським передруком, але на дурняк і тюлька - шпроти. Особливо, якщо її вміло підкоптити.

Ми добігли, а Старий із технарями доїхали майже водночас. Доки ми відсапувалися наш Підполковник без зайвої бюрократії перебрав справу від «конторських», котрі охороняли нашу вечірку з номенклатурним канадським подружжям на дальніх підступах з боку Дніпра. З’ясувалося, що спочатку вони почули дикий жіночий вереск, прибігли, одразу оцінили ситуацію і погнали наймолодшого до ресторану «Динамо» аби він з тамтешнього телефону міліцію викликав. А вже потім доповіли своїм і одержали відповідну інструкцію: «Вас там не стояло! Нехай ментура вигрібає, а ми подивимося».

Старий - як щось передчував. Бо замість піти додому сидів у своєму кабінеті і

гортав читаний-перечитаний журнал «Советский милиционер» за 1969-й рік. Тож

передзвонив нам у «Дніпро», прихопив технарів і подався на місце злочину.

Після відповідних рукостискань, взаємних запевнень у повазі і подяки за співпрацю конторські пішли, залишивши нас наодинці з іще теплим трупом і парою переляканих свідків. Я. щоправда, буркнув:

- Сподіваюся, ці слонюки не затоптали всі сліди, щось та залишилося? Бо це ж не шпигунів ловити. Особливо, якщо їх уже двадцять років немає…

Але Старий миттю мене обрізав:

- Так, товариство! Культурне дозвілля закінчилося. Все - як належить: огляд місця, опис, планчик… Сирота, поговори зі свідками.

Свідків, як я вже згадував, було двоє. Молода пара років двадцяти п’яти. По вимові - з корінних киян. Не ліміта. І це вже добре. Запитую:

- Документи якісь у вас, часом, є?

- Аякже!- кажуть дуетом і витягають паспорти. І що характерно - розгортають не на тій сторінці, де фото, а там, де штамп із загсу. Я одразу здогадався:

- Що, не перший раз прогулянку псують?

- Еге ж! Колись забули, так мусили до ранку пояснення писати.

- Часто тут гуляєте?

- Доводиться. Квартира однокімнатна, живемо з батьками, а на кухні племінник з Крижополя ночує. Добре, що цього року осінь тепла.

- Зрозумів. На цю тему питань у мене більше немає. Розказуйте по суті - звідки йшли, що почули, що побачили, коли саме. По можливості точніше.

Молодята перезирнулися, після чого вона сказала чоловікові:

- Ти кажи! Бо ти технар, а я гуманітарій.

- Але ж ти перша побачила.

- А хто мене так поставив, що саме я його побачила? Пушкін? Якби по-людському, то ти б його побачив, а не я!

Заносилося на сварку, але я делікатно втихомирив емоції:

- Згоден, згоден, згоден, нехай каже чоловік. А ви доповните при потребі. І взагалі - чого ми тут стоїмо, як той… пішли, сядемо он на ту лавочку, бо ви ж сьогодні находились, а я настрибався.

- Ми тут гуляли, гуляли, - почав технар і я мусив його одразу перебити.

- Гуляли - це не для протоколу. Звідки йшли, в якому напрямі, з якою метою. Стоп! Щодо мети я зрозумів, у протоколі напишемо: «з метою прогулянки».

- Йшли з Маріїнського парку через місточок, вийшли сюди, на алею. Як вам сказати… шукали, де темно, кущі високі і з алейки не видно. Щоб міліція не заважала. Ну і знайшли. Жах!

- Кажете, його першим дружина побачила?

- Дружина. А потім уже й я. Я йому ледь на ноги не наступив.

- Щось тут чіпали, піднімали?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «В Багдаді все спокійно»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «В Багдаді все спокійно» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «В Багдаді все спокійно»

Обсуждение, отзывы о книге «В Багдаді все спокійно» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x