Джеймс Чейз - Меллорі

— Погляньмо, — сказав Коррідон, схиляючись над гарячим двигуном. — То які були симптоми?

— Клята залізяка зненацька засичала та зупинилася.

— Бензин у нормі?

— Бак — повнісінький. Ця клята чортопхайка завжди виходить з ладу.

— Тоді, певно, проблема у карбюраторі. Маєте інструменти?

— Це дуже шляхетно з вашого боку, — втішено сказав водій. — До речі, звідки ви в біса вигулькнули?

— Ми з дружиною подорожуємо пішки, — поважно мовив Коррідон. А тоді підвищив голос і покликав. — Агов, люба, ходи-но сюди та допоможи нам.

З пітьми з'явилася Енн.

— А ось і моя дружина, — сказав Коррідон, не дивлячись на Енн. — Нашого друга спіткала халепа з карбюратором, і я сподіваюся, що мені вдасться його полагодити, — провадив він далі, звертаючись до Енн, але й досі не дивлячись на неї.

— Мій чоловік — мастак на всі руки, — сказала Енн, стримуючись, аби не захихотіти. — Я впевнена, що він неодмінно полагодить ваш карбюратор.

— Це чудово, — сказав водій. — Мене звати Брюер. Дякую вам, добрі самаряни, мені пощастило, що я вас зустрів. Сам я в автівках не петраю. — Він утупився захопленим поглядом в Енн, і лише зараз дівчина зненацька з тривогою збагнула, що її сукня збіглася, сильно відкриваючи ноги.

— Ну, нам також пощастило, — сказав Коррідон, розкладаючи інструменти на крилі автівки. — Ми збилися на манівці й саме шукали когось, хто би нас підвіз. Коли ми побачили світло ваших фар, то не могли повірити у своє щастя. Самотня тут місцина, еге ж?

Поки Коррідон розбирав карбюратор, Брюер балакав з Енн, намагаючись їй сподобатися. Він майже засмутився, коли Коррідон зібрав карбюратор, закрутив останній Гвинт і сказав йому, щоби спробував завести двигун.

— Думаю, зараз автівка має завестися, — мовив він. — Судячи з усього, паливний канал був засмітився. У всякому разі пробуйте.

Двигун завівся з першої спроби.

— Та ви — справжнє диво, — сказав Брюер, радісно усміхаючись йому крізь вікно. — Якби не ви — застряг би я тут на цілу ніч. Ну ж бо, застрибуйте. Куди я можу вас доправити?

— Ми прямуємо до Данбара, — збуджено промовила Енн. — Чи не могли б ви нас туди підвезти?

— Чом би й ні? Сам я їду до Единбурга, та радо підвезу вас.

Вони сіли до автівки, і Коррідон, гримнувши, зачинив дверцята.

І вже коли вони, набираючи швидкість, їхали темною дорогою, долоня Енн ковзнула до Коррідонової долоні. Він дозволив їй залишитися там, але про дівчину не думав; усі його думки поглинув Меллорі.

Моторний човен був невеликим судном фірми «Брук», мав вісімнадцять футів завдовжки, двигун потужністю десять кінських сил, і ним можна було стернувати за допомогою керма, як автівкою. Човен зберігався в елінґу [63] Елінґ (від нід. helling) — споруда, призначена для побудови, зберігання та ремонту суден малого та середнього розміру, будинок для човнів. , збудованому з бетону та дерева, і був підвішений над водою у люльці зі сталевих тросів. За допомогою електричної лебідки човен можна було легко опустити на воду — досить було натиснути на ґудзик.

Поки Енн перевіряла двигун, Коррідон неспокійно стояв на варті коло відчинених дверей.

Брюер залишив їх на головній вулиці Данбара, і, щойно він зник з поля зору, Енн із Коррідоном пішки спустилися до моря. Вони відійшли ще зовсім недалеко, коли це Коррідона раптом охопило відчуття, що хтось йде за ними назирці. Він нічого не сказав про це Енн, неохоче подумавши, що це відчуття, зрештою, могло виявитися нічим більшим, аніж нервовою фантазією. Він не втрачав пильності, проте нікого так і не побачив.

І зараз, стоячи у дверному проході, Коррідон відчував, ніби за ним спостерігають. Він визирнув у пітьму, відчуваючи на обличчі холодний вітер, що здіймався з моря, проте не бачив нічого підозрілого.

— Усе гаразд, — сказала Енн, залазячи на стапель [64] Стапель (від нід. stapel, англ. slipway) — нахилений до води й відповідно обладнаний майданчик елінґа, фундамент з високими опорами, вантажопідйомним та іншим устаткуванням, на якому будують, ремонтують і з якого спускають на воду судна. . — То як, вирушаємо?

— Так, — сказав він, неохоче розвертаючись до дверей спиною. — Море стає неспокійним. Здіймається вітер. Що раніше ми вирушимо, то краще для нас. Як довго триває шлях до острова?

— Близько години, — відповіла Енн. — Та коли ми туди дістанемося — усе буде гаразд. У домі досхочу консервованої їжі. Вистачить якнайменше на тиждень.