Джеймс Чейз - Меллорі

На той час, коли Коррідон дістався будинку, в якому мешкав Крю, дощ поступився місцем слабенькому й тьмавому сонячному світлу, яке лише підкреслювало бруд і занепад домівок, що стояли обабіч цієї злиденної вулички. Коррідон знав Крю завжди чисто поголеним, охайно вбраним і вибагливим до своєї зовнішності, тож зараз неабияк здивувався, що той живе у такому районі. Він зупинився навпроти тютюнової крамниці, запитуючи себе, чи правильну адресу дав йому Зані. Ніхто не звертав на нього уваги. На узбіччі хідника була припаркована довга вервечка автівок та ваговозів, а чоловіки, які заклопотано переносили ящики з квітами, що височіли понад їхніми головами, подеколи штовхали Коррідона, поспішаючи завантажити свої транспортні засоби.

Зані сказав, що квартира Крю розташована над тютюновою крамницею, а на всій вуличці саме тут була єдина така. Ухилившись від зіткнення з водієм, який сунув просто на нього, завдавши на спину мішок картоплі, Коррідон піднявся нагору незастеленими сходами, безшумно ступаючи у своїх черевиках на м'якій Гумовій підошві. Діставшись верху сходів, він зупинився, наслухаючи, але вулиця була сповнена шумами вантажівок, які маневрували, аби проминути валку припаркованих автівок, а їхні водії кричали один на одного, заїжджаючи на хідник, розверталися назад, і ревище їхніх моторів заглушувало усі інші звуки навколо. Тихенько підійшовши до дверей Крю, Коррідон різко постукав, а тоді притулив вухо до дверей і прислухався. Після довгої паузи він почув якийсь рух по той бік дверей, а тоді відсунулась засувка, двері прочинилися і з-поза них показався Крю.

Навіть попри те, що Коррідон не бачив Крю вже чотири роки, він миттєво його впізнав. Час його пошкодував. Він хіба що трохи схуд, і волосся над його високим чолом злегка порідшало. Тепер від його носа до кутиків рота збігали глибокі борозни, а під очима з'явилося мереживо ледве помітних зморщок, однак у всьому іншому це був той самий бездоганний, вишуканий та показний Крю, якого Коррідон колись уперіщив по голові пивною пляшкою.

Побачивши Коррідона, Крю судомно стрепенувся та відскочив назад, намагаючись захряснути двері, але Коррідонова нога на порозі завадила йому це зробити.

— Привіт, Крю, — спокійно сказав Коррідон. — Не очікував побачити мене знову?

Крю визирнув з-поза дверей, водночас налягаючи на них усією своєю вагою та затискаючи ногу Коррідона. Він важко дихав, його рот розтулився, а в очах застиг вираз жаху.

— Вам не можна сюди заходити, — сказав Крю тремтячим голосом. — Тільки не зараз. Наразі незручний момент.

Коррідон глузливо посміхнувся, притулив долоню до дверей, а тоді раптово та сильно штовхнув їх, і то так, що Крю поточився назад. Коррідон увійшов до невеличкого передпокою та зачинив за собою двері.

— Пам'ятаєш мене? — запитав він і виразно подивився на нерівний білий шрам, який підіймався чолом Крю та зникав у його поріділому білявому волоссі.

— Коррідон, чи не так? — сказав Крю, задкуючи. — Тобі сюди не можна. Я саме збирався виходити з дому. — Його посмішка миготіла, неначе жарівка у патроні із зіпсованим контактом. — Перепрошую, та я вже й так запізнююсь. — Він поглянув у глибоко посаджені, холодні сірі очі Коррідона та почав заламувати руки, а тоді усвідомив, що робить, спохопився та поквапливо запхав їх до кишень штанів. — Я... Я буду змушений наразі вказати тобі на двері. Може, зайдеш якось іншим разом, старий. — Крю зробив у бік Коррідона гримасу, намагаючись надати собі невимушеного вигляду, та натомість йому вдалося хіба що справити враження жалюгідної, охопленої страхом людини.

Коррідон похапцем роззирнувся передпокоєм і вельми здивувався, побачивши на столику вазу з тюльпанами кайзерскроон [14] Кайзерскроон ( нід . Keiserskroon — «корона імператора») — різновид тюльпанів, який культивується з 1750 року. Має великі квіти, пелюстки — червоні з жовтою облямівкою. , червоно-жовті пелюстки яких уже майже повністю розпустилися. В його уяві квіти та Крю аж ніяк не поєднувалися одне з одним.

— Бачу, той шрам у тебе ще й досі залишився, — сказав він, вказуючи на чоло Крю. — А ти вже маєш неабиякі шанси на те, що невдовзі отримаєш іще один.

Крю притиснувся спиною до стіни й нажахано поглянув на Коррідона.

— Чого тобі треба? — він покинув спроби посміхнутися, з його манер нараз пощезли уся його владність і поважність, залишивши натомість лише негідну чоловіка слабкість і хитрощі.

— Ти тут сам? — запитав Коррідон.