Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

Кітсон знав, що бос має слушність. Звук пострілу наче паралізував його. Тоді хлопець подумав, що в кафе когось вбили, а отже, дрібна справа може завершитися звинуваченням у вбивстві.

— Джинні!

Дівчина обернулася на звук Морґанового голосу й підійшла до чотирьох спільників.

— Можемо братися за велику справу, — сказав Френк. — Завтра ви з Кітсоном поїдете в Марлоу і купите фургон. Джипо дасть вам розміри, — Морґан сів на лавку. Дим від цигарки кружляв навколо його носа, звиваючись тонкими спіралями. — Торгуйтеся, щоб купити його якнайдешевше. Нам потрібен кожен цент, ви самі це маєте знати, — він поглянув на Кітсона. — Легенду ти знаєш: ви з нею щойно одружилися і хочете придбати фургон для медового місяця. Багато молодих людей купують з такою метою трейлери, і ви маєте подбати, щоб продавець вас не запам'ятав.

Кітсон підозріливо зиркнув на Блека, але в того була своя гризота: Ед переймався, що кепсько показав себе під час пограбування, тому він не мав настрою глузувати.

— Спробуй не виглядати, як дровеняка, добре? — продовжував Морґан. — Поводься, наче ти по вуха закоханий, бо інакше у продавця виникнуть запитання щодо справжності медового місяця.

Джипо гигикнув.

— Може, мені краще взятися за цю справу? — спитав він. — Я від природи ніжний. Ми з Джинні були б чудовою парою.

Розсміялися всі, навіть Джинні.

— Ти надто товстий і старий, Джипо, — відказав Морґан. — Продавець може тебе запам'ятати. Тож піде Кітсон.

Він відрахував дві тисячі й віддав гроші Кітсону.

— Спробуй витратити менше. Завтра я піджену «б'юік» із буксиром до тебе додому, об одинадцятій, — він поглянув на Джипо: — Ти поїдеш зі мною до Кітсона на «Лінкольні» — потрібно ж мені якось повернутися.

— Звісно, — погодився італієць.

— Ну що ж, пора прощатися, — сказав Морґан. — Я мушу повернути кулемет Лу. Еде, поїдь зі мною, — він поглянув Джинні й Кітсона: — А ви їдьте автобусом. Так безпечніше. Не варто, щоб нас бачили вчотирьох.

Він поклав решту грошей у кишеню штанів.

— Домовтеся, де завтра зустрінетеся, — звернувся Френк до дівчини. — Я хочу, щоб ви на фургоні повернулися сюди ще до обіду, — він кивнув до Блека: — Ходімо.

Коли вони пішли, Джинні зняла зелений шарф і розпустила мідне волосся.

Збентежено розглядаючи дівчину, Кітсон подумав, яка ж вона красива. Він стояв біля верстата і розтирав доволі незграбно від збентеження кісточки пальців.

— Вип'єш іще? — запитав Джипо.

Дівчина похитала головою.

— Ні, дякую, — вона витягла пачку цигарок і, поклавши одну між губами, поглянула на Кітсона. Молодик добув сірники, запалив один тремтливою рукою й підтримав полум'я, щоб вона змогла прикурити. Холодними пальцями Джинні торкнулася його руки, щоб урівноважити полум'я. Кітсон відчув, як від її дотику в ньому заграла кров.

Красуня рушила до двостулкових дверей.

— До зустрічі, — сказала вона Джипо.

— Бувай, — відказав італієць і підморгнув Кітсону. Юнак проігнорував жарт і вийшов слідом за дівчиною в спекотну ніч. Вони рушили пліч-о-пліч дорогою до автостради.

— Де ти живеш? — запитала Джинні, коли вони опинилися на автобусній зупинці.

— На Леннокс-стрит, — відповів Кітсон.

— Тоді чекатиму тебе на розі завтра об одинадцятій.

— Я можу забрати тебе з дому, якщо хочеш.

— У цьому немає потреби.

Запала тиша. Кітсон не відривав погляду від дівчини, що стояла поруч.

— Того вечора, — несподівано сказав він, — я б тебе не вдарив. Я просто втратив над собою контроль. Вибач.

Джинні всміхнулася.

— А мені здалося, що от-от вдариш. Ти налякав мене.

Кітсон почервонів.

— Я б так не вчинив. Я ніколи не б'ю менших за себе.

— А якби і вдарив, то цілком заслужено. Я була винна, — дівчина відкинула цигарку. — Думаєш, відлупцювати Блека було гарною ідеєю?

Алекс насупився.

— Настав час провчити того покидька, — сказав він. — Сам напросився.

— Так, але ідея все одно кепська. Стеж за ним. Він не із тих, хто таке забуває.

Кітсон знизав плечима.

— Я дам йому раду.

— Гадаю, ти впораєшся. Я бачила тебе на ринзі рік тому. Коли ти побив Джекі Лезардса. То був серйозний бій.

Кітсон поглянув на Джинні, і його обличчя просвітліло. Бій і справді був серйозний. Йому просто пощастило перемогти Лезардса. Вони билися дев'ять жорстоких раундів, і нікому не вдавалося взяти гору.

— Він був сильним боксером.

— Ти також непогано показав себе. Чому ти залишив ринг?

Питання було незручним, тож Кітсон квапливо імпровізував: