Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

Коли здоровань уже намірився дати Блекові копняка, Морґан спрямував на нього кулемет і закричав:

— Не рухайся! Руки вгору! Чуєш?

Здоровань зиркнув на кулемет у Морґанових руках, і його сміливість випарувалася. Він відійшов від Блека й підняв руки.

Кремезний чоловік із розгніваним обличчям, що саме віддавав Джинні гаманець, помітив, що кулемет Морґана вказує не на нього, і зненацька схопив дівчину за зап'ястя та спробував вирвати з її рук револьвер.

Вона міцніше стиснула зброю і поглянула в його божевільні, налякані очі. А тоді натиснула на курок. Від пострілу задзеленчали вікна в кафе. Чоловік розслабив хватку, неначе торкнувся до розжареного заліза: куля пройшла крізь рукав і поранила його в руку.

Джинні відступила, погрожуючи чоловікові зброєю, а Морґан тим часом закричав, сиплячи лайкою.

— Швидше! Швидше! — гукнув Морґан до Джинні. — Поквапся!

Спокійна, як модель на подіумі, дівчина рушила вперед, збираючи гаманці й скидаючи їх у сумку. Ніхто не ворухнувся. Усі сиділи закляклі й сполотнілі. Їхні обличчя були перекошені від страху.

На вулиці, в машині, Кітсон почув постріл і здригнувся. Неабияка сила волі змусила його не натиснути на газ, щоб утекти.

Він сидів нерухомо, стискаючи кермо, підбадьорюючи себе й переконуючи лишитися на місці. Піт стікав його обличчям.

А тоді раптом усе скінчилося.

Почулися квапливі кроки. Задні двері «Лінкольна» прочинилися, й до машини заскочили люди. Розгарячілий і спітнілий, Блек впав на переднє сидіння. Кітсон хутко запустив машину.

— Уперед! Уперед! — заволав Морґан йому на вухо з заднього сидіння. — Хутчіш забирайся звідси!

Кітсон погнав машину вперед. Його дихання зі свистом виривалося крізь міцно стиснуті зуби. Під акомпанемент змучених шин хлопець повернув ліворуч, перетнув вузьку алею й знову виїхав на вулицю.

Завдяки вродженому хисту він швидко проскочив головною вулицею й повернув у провулок, поступово збавляючи швидкість, вмикаючи фари й одразу ж вимикаючи їх на перехрестях.

Морґан розвернувся й витріщався в задню шибку, щоб розгледіти, чи їх, бува, не переслідують. Десь за пів-милі він різко сказав:

— Усе добре, на хвості нікого. Поїхали до Джипо.

Напруга у машині спала.

— Оце так пригода була! — сказав Блек, витираючи обличчя затиллям долоні. — Якби в нас не було кулемета, справа могла б закінчитися зовсім кепсько. Уф! А коли той покидьок намагався забрати в Джинні револьвер!

— Що трапилося? — запитав Кітсон тремтливим голосом. — Що то була за стрілянина? Когось поранено?

— Ні. Один тип намагався забрати револьвер у Джинні, ось вона й вистрелила. Нікого не поранено. А той придурок точно напудив у штани від страху. Потім один тип заскочив мене зненацька й вибив зброю з рук. Це також було не надто приємно.

Джинні сиділа біля Морґана. Старий злодій відчував, як все її тіло тремтить. Він скоса зиркнув на дівчину, коли вони проїжджали під ліхтарем, і побачив, що вигляд у неї доволі кепський, а шкіра — біла, аж синя.

Він поплескав її по коліну.

— Ти добре впоралася, мала, — сказав Френк. — Справді добре. А як ти поставила на місце того товстуна! Такої витримки я ще не бачив.

Джинні відсунула ногу.

— Ох, годі вже! — мовила вона, тоді відвернулася й заплакала, що дуже його здивувало.

Кітсон із Блеком сиділи попереду, тож ніхто з них не бачив, що трапилося. Морґан відсунувся від дівчини, щоб вона могла побути на самоті.

— А як щодо здобичі? — запитав Алекс. Тепер, рухаючись до майстерні Джипо, він кермував обережно.

— Має бути пристойною. Як мінімум п'ятдесят гаманців і повна каса, — відказав Морґан. Він запалив цигарку, з гордістю зауваживши, що його руки нітрохи не тремтять.

Він досі чув важке дихання Блека. Спостерігаючи за Едом у кафе, Френк збагнув, що давній знайомець може підвести, і це його схвилювало. Раніше йому здавалося, що в Блека хороша витримка, але його поведінка в кафе і те, як Ед дозволив здорованю вибити з рук зброю, насторожило Морґана. Віднині до Блека варто придивлятися уважніше.

Та й Кітсон зреагував не надто добре, коли вони заскочили в машину. Він їхав не так швидко, як мав би. Якби Морґан не підганяв його, колишній боксер рухався б настільки повільно, що хтось із відвідувачів кафе міг би запам'ятати машину.

Доведеться їм напружитися перед великою справою. Принаймні в дівчині він не засумнівався: трималася вона чудово. З них усіх Джинні виявилася найкращою.

Морґан знову зиркнув на дівчину: та більше не плакала. Її бліде обличчя задерев'яніло. Затуманеними очима вона дивилась у вікно.