Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

Френк дав їй цигарку.

— Ось, візьми, — різко мовив він.

Джинні взяла цигарку й засунула її до рота, не сказавши ні слова.

Коли Морґан запалював ще одну цигарку, тепер уже для себе, Кітсон саме виїхав на розбитий шлях, що вів до майстерні Джипо.

Майстерня складалася з великого сараю й дерев'яної хижки, в якій мешкав Джипо. У тому хліві він час від часу виконував зварювальні роботи, наприклад, виготовляв залізні ворота, якщо комусь були потрібні ворота (а траплялося це рідко), вирізав ключі й ремонтував замки для міських магазинів техніки.

Майстерня давала Джипо законний привід тримати в себе кілька балонів ацетилену й нерозведеного водню, вельми корисних для розрізання сейфів. Прибуток від майстерні ледь-ледь давав змогу покрити її оренду.

Джипо стривожено чекав на спільників. Щойно фари «Лінкольна» осяяли двостулкові двері, як італієць підскочив і відчинив їх із гарячковою незграбністю наляканої людини.

Кітсон завів «Лінкольн» до сараю, й пасажири вийшли.

— Ну? — запитав Джипо, зачиняючи двері. — Як все минуло?

— Нормально, — відказав Морґан. — Зараз було б непогано чогось випити. Кітсоне, зніми ці номери, вилий з радіатора воду й залий туди свіжої. Хто його знає: може, копи піднімуть галас через це кафе. Тож будьмо обачні. Джипо, принеси нам випити, — він зиркнув на Блека, що тремтячою рукою підпалював цигарку. — Еде, поможи Кітсону.

Роздавши всім вказівки, Морґан підійшов до Джинні й усміхнувся.

— Усе гаразд?

Її рот напружився. Дівчина досі мала кепський вигляд, а її шкіра зберігала синюватий відтінок.

— Так.

— Якщо ти поводитимешся під час великої справи так, як сьогодні, то впораєшся з нею, — сказав Морґан.

— Годі вже розмовляти зі мною, як із дитиною, — роздратовано відказала Джинні й відвернулася. Вона підійшла до робочого верстата й почала безцільно торкатися інструментів.

Морґан знизав плечима, а коли Джипо квапливо приніс пляшку віскі й склянки, розлив п'ять порцій, взяв дві й поніс до Джинні.

— Гадаю, це тобі потрібно так само, як і мені, тож краще випий, — сказав він.

Дівчина взяла склянку і, трішки ковтнувши, скривилася. Синюватий відтінок зійшов з її обличчя.

— Це було складніше, ніж я гадала, — вичавила вона. — Я мало не розклеїлася.

— Але ж не розклеїлася, — Френк змовк, випив півсклянки віскі й продовжив: — Ти добре впоралася. Ходімо подивимося, який в нас улов.

Доки Джипо, Кітсон і Блек гарячково клопоталися навколо машини, Морґан витягнув з торби здобуті трофеї й розклав на верстаті. Тоді разом із Джинні почав спорожнювати гаманці.

— Цей належить йому, — сказала дівчина, взявши гаманець зі свинячої шкіри. — Типу, якого я вдарила.

— Погляньмо, що ж він так намагався захистити, — сказав Морґан. — Скільки?

Джинні витягнула десять стодоларових купюр і виклала їх на верстат.

— Не дивно, що він поводився так рішуче.

Троє інших вже закінчили з машиною і теж прийшли подивитися. За кілька хвилин Морґан із дівчиною закінчили випорожнювати гаманці. Френк сів на коробку й взявся рахувати гроші.

Усі четверо спостерігали за ним.

Поклавши останню п'ятидоларову купюру на верстат, Морґан підвів погляд.

— Дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять баксів, — оголосив він. — Ось наш стартовий капітал. Можемо переходити до справи.

— А правда, що вона вдарила якогось типа? — запитав Джипо з круглими від подиву очима.

— Так, вдарила, — відповів Морґан, охайно складаючи гроші. — Він сам напросився. Катюзі по заслузі. Вона дала йому раду краще, ніж це зробив би я. Та й взагалі краще за будь-кого.

Джинні відвернулася й пішла до машини.

Усі четверо поглянули на неї, а тоді перезирнулися.

— Вона впорається, — спокійно сказав Френк. — Якщо ви, хлопці, поводитиметеся не гірше, то той мільйон буде у нас в кишені.

Він зиркнув на Блека, який намагався витримати погляд шефа, але таки опустив очі. Ед витягнув цигарку й взявся старанно вишукувати сірники, чудово розуміючи, що Морґан досі допитливо дивиться на нього.

— Ти мене чуєш, Еде?

Блек запалив цигарку.

— Звісно.

Відчувши якісь емоційні зміни, Джипо запитав:

— Щось пішло не так, Френку?

— Ед дозволив одному типу вибити йому з рук зброю, — пояснив Морґан. — Це могло зіпсувати всю справу.

Блек ворухнув широкими плечима й насупився.

— Він заскочив мене зненацька. Таке з кожним могло трапитися.

— Так, — погодився Морґан. — Але слідкуй, аби таке не повторилося, — повернувшись до Кітсона, він продовжив: — А тепер щодо тебе. Ти надто повільно рушив. Потрібно було значно швидше вести машину.