Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

— На кону мільйон доларів, — нагадав Морґан. — Я тобі так скажу: мені сорок два роки. П'ятнадцять із них я провів за ґратами. А інші роки були не кращими за в'язницю. Так от, єдине, що важить у цьому клятому житті, — це гроші. Без грошей ти ніщо. А з грошима — хтось. Ось так просто. Двісті тисяч доларів у кишені обіцяють, що я буду жити. А без них можна вважати себе мерцем. Хіба ж ні? Ніхто, навіть найрозумніший і найсильніший охоронець, не стане між мною і такою кількістю грошви. Якщо провалимося, то потрапимо до в'язниці. Це факт. І я його не заперечую. А чи не бачиш ти, що ми в халепі просто зараз — усі ми? Кого переймає, що хтось із нас помре? Кого переймає, що хтось із нас виживе? Кого ми взагалі цікавимо? Але якщо кожен матиме по двісті тисяч баксів, то вже буде зовсім інша пісня. Ураз ми всі відчуємо себе людьми — а саме людиною я й маю намір стати. Ти ж теж хочеш стати людиною, правда?

Блек натягнув капелюх.

— Ну так, але знаєш, що я думаю? Кітсон і Джипо прийняли рішення під тиском дівчини. Гадаю, ті двоє не хотіли, щоб Джинні вважала, буцімто вони надто боягузливі для такої роботи. Саме тому вони й проголосували «за».

— Якщо вже проголосували, то чому хвилюватися? — запитав Морґан. — Тепер їм доведеться брати участь у цій справі.

— Якщо їм вистачить духу.

— Мусить вистачити.

— Сподіваюся, ти маєш слушність, — відказав Блек і кивнув. — Якщо ці двоє...

— Якщо ми здобудемо броньовик, — сказав Френк повільно й чітко, і в кожному його слові вчувалася загроза, — то відчинимо його з цими двома чи без них. Ти ж не думаєш, що я відступлюся, коли вже зайду так далеко?

Ед кивнув:

— Гаразд. Є ще дещо. Нам потрібно зібрати не менше двох тисяч доларів для фінансування операції. Минулої ночі ми цього не обговорювали. То звідки дістанемо гроші?

— Доведеться піти на справу, — відповів Морґан. — На дрібненьку, таку, що не створить для нас клопотів. Я вже обдумую це питання. Оскільки попереду велика робота, треба стежити, аби копи не сіли нам на хвіст.

Блек втягнув цигарковий дим.

— Як щодо автозаправки на Десятій автостраді? Тієї, що ліворуч, якщо їхати з Дьюкаса.

— Можливо, — сказав на те Морґан. — Там справді можна роздобути дві тисячі, але я б ліпше обрав щось спокійніше, не на автостраді. Подумую про нічне кафе на Меддокс-стрит. Після театру там завжди купа народу, а відвідувачі — з грошенятами. Якщо пощастить, візьмемо значно більше, ніж дві тисячі доларів. Організуємо звичайне озброєне пограбування. Я вже над ним працюю.

Ед скривився.

— Френку, можуть бути клопоти. Не люблю я такі справи. Ніколи не вгадаєш, чи хтось раптом не вирішить покорчити із себе героя.

— Це буде гарним тренуванням, — з похмурою усмішкою відказав Морґан. — Ми точно знаємо, що охоронець і водій поводитимуться, як герої. Потрібно ж звикати. Якщо поталанить, загребемо в тому кафе три тисячі. А крім того, візьмемо з собою дівчину. Я хочу знати напевне, що її нерви такі ж міцні, як вона намагається показати.

— Хто ще піде з нами?

— Кітсон керуватиме машиною. Ми з тобою розмахуватимемо пістолетами, а дівчина збиратиме грошву.

— Джипо знову відлежуватиметься? — глумливо поцікавився Блек.

— Чого ти завжди береш Джипо на кпини? На таких справах він нам не потрібен. Він — технічний спеціаліст. А до таких забавок він не мастак, і ти сам це добре знаєш. Джипо зламає замок броньовика. Ніхто інший в нашій команді не здатен на таке, тож ми берегтимемо його для справи — і тільки для неї. Уторопав?

— Так, звісно. Треба й самому якось навчитися бути технічним спеціалістом, — Ед знизав плечима. — А де візьмемо фургон?

— Неподалік від Марлоу є одна точка, де їх продають. Щойно роздобудемо гроші, відряджу туди Кітсона з дівчиною. Вони скажуть, що вирушають у медовий місяць.

Блек усміхнувся.

— Тільки стеж, аби Кітсон сам не повірив у цю баєчку.

— Може, годі вже? — гарикнув Морґан. — У нас клопоту й без сварок через дівку вистачить. Кажу тобі ще раз і вже востаннє: жодних залицянь. Кітсон — наймолодший із нас чотирьох. Саме він гратиме роль чоловіка, але це нічого не означає. Якщо він вважатиме інакше, я з ним поговорю.

— А як щодо кралі? — запитав Блек. — Ти вже проінструктував її про правила сексуального життя?

Морґан вдихнув, повільно і глибоко.

— Я передчував це, — тихо, але розгнівано відказав він. — Щойно побачив Джинні, то збагнув, що ви, троє бовдурів, спробуєте простягнути до неї лапи. Я попередив її: якщо почне пускати бісики — вилетить із гри, — його вуста скривилися у жорстокій посмішці. — Тебе б здивувала її реакція. Тож не літай даремно у хмарах: цю крихітку цікавить єдина річ у житті, й точно не секс. Це гроші. Не дуріть себе: ні в тебе, ні в Джипо, ні в Кітсона немає з нею жодних перспектив. Гроші для неї — усе. Якщо Кітсон спробує загравати до неї, то спіймає облизня. Це стосується й тебе із Джипо. Тож налаштуйся правильно. Вона каже: жодних залицянь. І я кажу: жодних залицянь. А отже, залицянь дійсно не буде. Уторопав?