Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

— Так... Сталева коробка. З вигляду мало що можна сказати. Ти запам'ятав точний час, коли автомобіль виїхав з Агентства?

— Так. Восьма година сорок три хвилини, — Морґан витягнув цигарку й запалив її. — За три години він проходитиме через «пляшкове горло». Закладаюся, Джипо й Кітсон уже там, чекають на спеці й пітніють.

— Тепер, коли я побачив машину й обох хлопців, справа стає реальнішою, — сказав Ед, опускаючись на сидінні. — Ти мав рацію, Френку: робота справді велика й буде нелегкою.

— Якщо ми діятимемо за планом, усе буде добре, — сказав Морґан. — А зараз зазирнемо до нічного кафе. Я б хотів побачити дорогу, якою ми втікатимемо, бо накивати п'ятами доведеться швидко. Це та робота, Еде, де помилятися не можна.

— Ця і наступна, наша велика справа, — Блек примружив очі. — Відтепер — жодних помилок.

Морґан кивнув, вивів машину з парковки й поїхав у місто.

Десь об одинадцятій тридцять Кітсон і Джипо прибули в уже добряче розбитому «лінкольні» італійця до «пляшкового горла» за дві милі від в'їзду на дослідницьку станцію. За кермом сидів Кітсон. Оскільки Джипо ненавидів пішохідні прогулянки, молодик зупинився на місці засідки й висадив італійця, а тоді проїхав ще чверть милі до лісосмуги, щоб заховати машину. Поставивши авто так, щоб його не було видно з дороги, він повернувся до «пляшкового горла».

Сонце вже добряче шкварило й припікало його неприкриту голову, тож невдовзі молодик добряче спітнів.

На Кітсоні були темно-синя сорочка з відкритою шиєю, джинси й кросівки. Він легко рухався, високо піднявши головуй розмахуючи великими кулаками. Йдучи, ривками видихав повітря розбитим носом. Він радів нагоді розім'яти довгі, сильні ноги, водночас досліджуючи території обабіч запилюженої, вкритої вибоїнами дороги.

«Попереду простягається бакаїста місцина, — думав молодик, здіймаючи ногами пил. Повівши плечима, він із гордістю відчув, як рухаються сильні м'язи під просяклою потом сорочкою. — Тут точно є де сховатися, а „пляшкове горло“ бездоганно пасує для аварії».

Підійшовши до вузького проходу, Кітсон зупинився, щоб добре його розгледіти.

Дорога тут різко звужувалася, затиснута між двома велетенськими скелями, що вкривали схили обабіч дороги. З обох боків від скель росли чагарники й кущі, що могли послужити чудовим сховком.

Зі свого місця він не бачив і знаку Джипо, хоча чудово знав, що італієць засів десь там і спостерігає за ним. Те, що Джипо вдалося так добре заховатися, трішки повернуло молодикові втрачену впевненість.

Операція лякала Кітсона. Він точно знав: перш ніж Дірксон і Томас здадуться, хтось неодмінно постраждає. За останні шість місяців, відколи він покинув ринг, Алекс перебував під впливом Морґана. Френк — єдиний, хто лишився з ним у роздягальні після принизливого побиття спортсменом, удвічі меншим і на сімнадцять фунтів легшим, однак з набагато кращими бойовими навичками. Саме тоді менеджер Кітсона кинув дві десятидоларові купюри на стіл і заявив, що боксера звільнено. Менеджер вийшов — а Морґан увійшов. Він допоміг Алексу, напівосліпленому й досі шокованому від побиття, одягнутися й вийти, а тоді провів зі стадіону до машини. Навіть відвіз до себе додому.

— Годі вже виходити на ринг і перетворювати мозок на кашу. Із боксом покінчено, — сказав Морґан, коли Кітсон розпластався горілиць на його ліжку в жахливій маленькій кімнаті, яку Френк називав домом. — То як? Малий, ми з тобою могли б працювати разом. Я бачив, як ти керуєш машиною. Наразі збираю невеличку банду: хлопців, які могли б легко й швидко виконувати роботу й заробляти на цьому трохи грошенят. Що скажеш?

У двадцять три Кітсон збагнув, що сягнув дна у своїх амбіціях. Він мріяв стати чемпіоном світу в надважкій категорії, але останнє побиття чіткіше, ніж будь-що інше, показало, що то був лише міраж, і тепер він просто ще один боєць у вигрібній ямі. У кишені лежало лише двадцять доларів, друзів не було, а майбутнє вимальовувалося туманно. Але навіть тоді боксер-невдаха вагався. Про Морґана він чув багато. Знав, що той провів п'ятнадцять років за ґратами, що був жорстоким і небезпечним. Знав, що тепер сам напрошується на проблеми, приєднуючись до Морґана. Але перспектива лишитися зовсім самотнім і намагатися власноруч влаштувати своє майбутнє видавалася йому ще страшнішою, тож він приєднався до старого злочинця.

П'ять оборудок, які Алекс провернув із Морґаном, дали йому змогу заробити достатньо грошей для нормального життя. Ці справи були не дуже ризикованими, досить маленькими й ретельно спланованими. Кітсон знав: якщо його схоплять, то у в'язниці доведеться просидіти лише від трьох до шести місяців, оскільки йтиметься про перше притягнення до відповідальності.