Джеймс Чейз - Ось ваш вінець, леді

Здесь есть возможность читать онлайн «Джеймс Чейз - Ось ваш вінець, леді» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Тернопіль, ISBN: , Издательство: Навчальна книга — Богдан, Жанр: Крутой детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Ось ваш вінець, леді: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Ось ваш вінець, леді»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Ви караєте не ту людину. Я цього не робив. Розкрий цю справу, Мейсоне...» — це були останні слова Вессі перед його смертю у газовій камері. Тож репортер Нік Мейсон береться розплутати цю таємничу справу, кидаючи виклик сильним світу цього... У сюжеті роману присутні два злочини. Один уже скоєно, а другий відбувається безпосередньо по ходу сюжету, про нього ми дізнаємося тільки у фіналі. Та саме прихований злочин надає твору самобутньої атмосфери «нуару», пронизаної обманом, спрагою кохання та безнадією.
«Це ваш вінець, леді» — чудовий мікс грубої сили та чуттєвості, інтриг та детективу, бойовика та пригодницького роману.

Ось ваш вінець, леді — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Ось ваш вінець, леді», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Мене майже злапали федерали, проте заарештувати так і не змогли. Кілька місяців я намагався вполювати Марді, та знайшов її лише зараз, якраз після того, як ти поїхав до Нью-Йорка. Що ж, гадаю, вона має заплатити за те, що пошила мене в дурні.

— Марді, не хвилюйся, — сказав я їй. — Я досі з тобою.

Вона закрила обличчя долонями та затремтіла.

Кертіс пожбурив недопалок на підлогу й глузливо мовив:

— То ти досі з нею, еге? Ти ще й досі думаєш, що зможеш і далі жити зі шльондрою, яка не гребує і вбивством, га? Забудь про це! Ти більше не захочеш навіть бачити її поруч.

— Ти закінчив? То забирайся звідси! — сказав я.

Кертіс здивовано здійняв брови.

— А хто сказав тобі, що я закінчив? Сміх та й годі. Послухай-но, нікчемо, мені потрібні грошенята. Не забувай, що я маю на цю дівку достатньо компромату, аби відправити її на електричний стілець. А що я більше не маю роботи, то й гаразд, — тепер житиму за ваш рахунок. Зараз ви дасте мені чимало грошви, а коли я її витрачу, то повернуся до вас і попрошу ще. Тож вам обом доведеться багацько працювати, аби заробляти вдосталь.

Я мовчки сів. Усвідомвлював, що цей тип тримає нас у жмені. Більше не буде щасливих днів. Більше не буде безтурботного плавання у морі, більше не буде нічого. Цей тип не залишить нас самих, допоки він не помре. На цій думці мій мозок трохи затнувся. Допоки він не помре. Я задумливо поглянув на Кертіса. Один проти двох. Одне життя, що робить два інших життя нещасними. Одне зайве життя. Від цієї думки мене трохи нудило, та іншого виходу просто не було — я мушу цього типа вбити.

— Скільки ти хочеш? — спокійним голосом запитав шантажиста.

— А скільки ви можете дати? — Він поглянув на Марді, а тоді — на мене. Я розумів, що цей нахаба просто бавиться з нами.

— П'ятдесят баксів на тиждень, — сказав я, просто аби щось сказати. Розумів, що Кертіс має на думці точну суму, тому хотів якомога скоріше її почути.

Він засміявся.

— Я хочу п'ятнадцять тисяч просто зараз і по сто баксів на тиждень аж доти, доки мені самому не набридне просити у вас гроші.

Ото й усе.

Я повільно звівся на ноги й промовив:

— Ти з глузду зсунувся. Ми не маємо п'ятнадцяти тисяч.

Він знизав плечима.

— Ви забрали у мене двадцять тисяч. Половина ще лишилася. То можете продати будинок і меблі. Вона має трохи коштовних брязкалець — та ви обоє маєте купу речей, за які можна дістати трохи грошви. Отак і назбираєте потрібну суму.

— Та ти оббираєш нас, як липку!

Кертіс кивнув.

— Авжеж. А хіба вона того не варта?

Я поплентався до вікна та визирнув назовні.

— Федерали ще й досі тебе шукають, — сказав я Кертісові. — А що як вирішу здати тебе їм?

— Поводься, як личить дорослому. Здаси мене — то я прихоплю її з собою, а на неї вже чекає електричний стілець.

Провадячи балачки з Кертісом, я просто тягнув час, бо мусив якось відібрати пістолета й убити його. Мене здивувало те, наскільки спокійно це обмірковую. Щойно я вирішив, що Кертіс мусить померти, — то мав сумнівів не більше, ніж якби планував розтоптати мураху. Треба було лише дістати нагоду, аби це зробити.

— Ну, якщо вже так, — мовив я, — то мушу сказати, що зараз я грошей не маю.

— То випиши мені чек на десять тисяч доларів, — наполягав Кертіс. — Наразі цього буде досить — а по решту грошенят я повернуся за місяць.

Я набрав пригніченого вигляду, проте весь час був напоготові. Важко ступаючи, відійшов од вікна та наблизився до письмового столу. Кертіс і досі сидів на його краєчку, а я зупинився коло іншого краю, спершись долонями на стільницю. Відтак промовив:

— Слухай, Кертісе. Дай нам спокій, гаразд? Візьми ті десять тисяч, і на тому розійдімося.

Кертіс розреготався. Він на єдину мить випустив мене з поля зору — і я скористався нагодою. Ухопившись за край стільниці, я різко підважив стіл і перевернув його. Це було легко. Кертіс сидів на самому краєчку, тому стіл із гуркотом повалився просто на нього. Я кинувся зверху та наліг своєю вагою на стільницю, придавивши опонента до підлоги. Пістолет випав Кертісу з руки.

Стоячи навколішки на перекинутій стільниці та не даючи Кертісові змоги підвестися, я гукнув до Марді:

— Дай мені пістолета, хутко.

Дружина простягнула руку вперед і підняла пістолета з підлоги.

— Дай його мені.

Дружина обернулася й поглянула на мене. У моїх очах вона ясно побачила те, що я збирався зробити. І, замість віддати мені пістолета, вона відійшла від мене.

— Мила, дай мені пістолета, — розпачливо проказав я.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Ось ваш вінець, леді»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Ось ваш вінець, леді» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Ось ваш вінець, леді»

Обсуждение, отзывы о книге «Ось ваш вінець, леді» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x