Джеймс Чейз - Ось ваш вінець, леді

Г'юсон різко повернув убік та обігнав перевантажену автомашину.

— А ти нівроку поінформований, еге ж?

— Стараюся, — знизав плечима я.

— Як гадаєш, це справді скоїв Вессі?

— А ти як гадаєш? — знову вишкіривсь я.

Г'юсон стиха вилаявся.

— Послухай-но, ти, жевжику, якщо за цією справою щось криється, дай мені знати. Я вже робив тобі послуги, тож, гадаю...

— Облиш це, — коротко відказав я. — Звідки, в біса, мені знати, чи це скоїв саме він, а чи хтось інший? Присяжні поклали вину за те вбивство саме на Вессі, чи ж не так?

— Мене не цікавить, що собі надумали ті присяжні. Я питаю, що ти сам про це думаєш.

— Та я ніколи й не думаю, братчику, — поквапливо сказав я йому. — Я просто чекаю, коли щось трапляється.

Г'юсон зневажливо пирхнув.

— Гаразд, розумнику, — сказав він. — Зачекай-но, нехай лишень тобі щось знадобиться.

Ми дісталися в'язниці об одинадцятій сорок. Коли ми під'їхали, перед брамою вже чекало кілька інших свідків. У тьмяному світлі усі вони мали стривожений вигляд, і відступили трохи далі, коли наша ватага висипала з автівок. Отак і стояли ми перед брамою усім гуртом, удаючи, ніби не знаємо, для чого тут зібралися. Коли це, зрештою, об одинадцятій сорок п'ять в'язнична брама відчинилася.

Двоє поліцаїв перевірили наші перепустки та швиденько нас обшукали. Відколи відбулася страта Снайдер [1] Йдеться про страту Рут Снайдер (1895-1928) — жінки, засудженої за вбивство свого чоловіка. Її стратили на електричному стільці 12 січня 1928 року у в'язниці Сінґ-Сінґ, що у штаті Нью-Йорк, США. Виконання цього вироку прикметне тим, що всупереч забороні на присутність фотографів, Том Говард (1894—1961), фоторепортер газети «Чикаґо Триб'юн», проніс із собою компактну приховану камеру, закріпивши її на гомілці, та сфотографував Рут Снайдер у той момент, коли її страчували струмом. Цей знімок було визнано однією з найвидатніших світлин десятиріччя, а камера зберігається в Музеї американської історії. Самого ж Товарда та газету, на яку він працював, влада штату намагалися притягти до суду, щоправда, безрезультатно, а всіх свідків смертних вироків ще довгий час по тому обшукували, аби не допустити присутності під час страти людей з прихованими камерами. (Тут і далі примітки перекладача). , органи влади проймав неабиякий страх, аби ще якийсь хлопець, крий боже, потайки не проніс із собою фотокамери. Хлопці знали, що марно й намагатися це зробити, і копи добре знали, що хлопці це знають, тож обшукували нас радше для годиться. Коли вони закінчили, ми попрямували крізь лабіринт брам, кожна з яких зачинялася за нашими спинами, перш ніж ми встигали пройти крізь наступну.

Ми маршували один за одним, і мені спало на думку, що наша репортерська ватага достоту схожа на гурт професійних жалібників. Ми проходили повз великі будівлі, всередині яких були розміщені в'язничні камери, і наші кроки відлунювали стежиною. У камерах було тихо й темно. Дім смерті [2] Дім смерті ( англ . Death house) — частина в'язниці, у якій утримують засуджених до смертної кари перед виконанням вироку. містився ген у найдальшому кутку величезного в'язничного подвір'я.

Ми обійшли катафалк, припаркований перед домом смерті, й чимало хлопців з нашого гурту підібгало хвости, ледве-но глипнувши на той транспортний засіб.

Дім смерті мав два входи. Один вів до вузенького коридору, затиснутого поміж газовою камерою та стіною дому смерті. Другий вів до невеличкої камери, в якій перебував Вессі — усього за кілька футів від входу.

Поблизу дому смерті не було жодної іншої будівлі. Він самотньо стояв осторонь, у найдальшому кутку двору, де ув'язнені не грають у м'яч. Човгаючи в'язничним подвір'ям, ми здійняли чимало куряви й принесли ту пилюгу на наших черевиках з собою до дому смерті.

Коло входу нас зупинив вартовий.

— Хто з вас, хлопці, піде слухати останні слова?

Я вийшов уперед з шерегу та вказав на себе великим пальцем.

— Гаразд, — сказав вартовий. — Ти — чекай тут.

Решта хлопців юрбою почимчикували коридором і згуртувалася перед скляним вікном газової камери.

Останнім позицію коло вікна зайняв Г'юсон. Проходячи повз мене, він мовив:

— Ну, дивись мені, друзяко.

На мій подив, вишкіритися у відповідь на його засторогу було не так вже й просто. Щось мої нерви через усю цю справу трохи розгулялися.

Газова камера мала форму восьмигранника, була зроблена зі сталі, а у кожній з її восьми сторін було вікно. Той вузенький коридор, у якому зібралися хлопці, спорудили для того, щоби залишити чотири фути [3] 1 фут дорівнює 30,48 см. вільного простору між стіною дому смерті та газовою камерою. З самої камери виходив височезний сталевий димар, який стримів понад дахом дому смерті та мав виводити назовні випари після завершення страти.