Фільм виявився нудним, і Меґ додивилась лише до середини. Та щойно вийшла у гаряче нічне повітря, як зрозуміла, що на годиннику лише 21:00, і пошкодувала. Окрім як повернутися додому, робити їй було нічого, та сама лише думка про те, що доведеться дивитись телевізор із батьками гнітила Меґ.
— Шукаєш компанію?
Чак вийшов із тіні й став просто перед нею. Дівчина окинула його оцінюючим поглядом. Меґ вже займалась із чоловіками усім тим, чим займаються звичайні підлітки, але оберігала свою незайманість. Їй подобалось борюкання у машині, коли вона міцно стискала ноги, згодна на усе, крім одного. Матір так часто застерігала її не зв’язуватись із незнайомцями, що це почало викликати нудьгу і бажання зробити щось усупереч.
Чак мав певний шарм. Він був приземкуватий, коренастий і кремезний. Їй сподобалось його довге рудувате волосся і борода. Обличчя хлопця було навіть привабливим у своїй безтурботній потворності. У ньому відчувалась справжня мужність, і це збуджувало її.
Меґ пригадувала, як вони спустилися до пляжу і як купалися голяка. Чак так природно почувався оголеним, що це, зрештою, перемогло скромність Меґ, і вона теж роздяглась.
Коли вони підійшли до води, Чак запропонував: «Давай поплаваємо». Він зняв увесь свій одяг ще до того, як Меґ зрозуміла, що відбувається, і голим забіг у море. Хвилинне вагання — і вона наслідувала його приклад, а потім здалась перед його наполегливістю.
Її перший сексуальний досвід виявився надзвичайним. І хоча Чак мав певні недоліки, з жінками він умів поводитись.
— Ти подобаєшся мені, Меґ, — мовив Чак, коли вони, виснажені й розслаблені, лежали поруч. — У тебе є гроші?
Пізніше Меґ довідалась, що гроші й секс — єдині дві речі, які цікавили Чака. Дівчина мала трохи заощаджень — триста доларів, які вона за багато років накопичила з подарунків заможних родичів. Меґ відкладала їх на «чорний день», як учила мама. І хоч день той чорним не був, та яка різниця?
Чак розповідав, що планує поїхати до Флориди — хоче більше сонця. Ні, він не займається нічим конкретним. Коли закінчуються гроші — влаштовується на роботу, на будь-яку роботу, а щойно назбирає достатньо грошенят, то знову її кидає. Це було чудове життя, і Меґ теж так вважала. На три сотні доларів вони змогли би жити вічно, запевняв Чак. То чи не хотіла б вона поїхати із ним?
Це був саме той момент, якого чекала Меґ. Вона знайшла ідеального чоловіка, який до того ж поділяв її погляди на життя. Чак був сильним, хвацьким, зухвалим і чудово кохався. Дівчина не вагалась.
Вони домовилися, що наступного дня зустрінуться на автовокзалі у Ґрейгоунді й разом вирушать до Флориди.
Наступного ранку, поки мама пішла на закупи, Меґ спакувала свій похідний рюкзак, лишила записку, що не повернеться, позичила в батька п’ятдесят доларів, які він тримав у загашнику — також на «чорний день» — і назавжди покинула батьківський дім.
Три сотні доларів та ще п’ятдесят батькових не вистачило їм на цілу вічність, як обіцяв Чак. Серед багатьох його слабкостей був непереборний потяг до азартних ігор. У Меґ серце краялося, коли Чак весело всівся грати у кості з двома молодиками, яких вони зустріли дорогою до Джексонвілля. Коли ж він поставив їхні останні п’ятдесят доларів, Меґ тремтячим голосом мовила, що варто зупинитись.
Обидва молодики зиркнули на Чака. Той із них, що був старший, запитав: «І ти дозволяєш таке своїй жінці?»
Широка долоня з короткими пальцями опустилася на обличчя Меґ. Чак штовхнув її так, що дівчина полетіла сторч на землю і від удару знепритомніла. Коли вона повернулася до тями, Чак уже програв усі гроші, а двоє молодиків розчинились у темряві.
— Та нащо ті гроші? — огризнувся Чак, коли дівчина почала кричати на нього. — Замовкни! Ми заробимо навіть більше... Навколо купа грошей!
Вони влаштувалися на роботу збирачами апельсинів і цілий тиждень гарували на спеці, доки не нашкребли тридцять доларів на двох, потому звільнились і продовжили свій шлях до Маямі.
Вони придбали квитки і дещо попоїсти, на цьому гроші майже закінчилися. Зараз у них не було ні копійки, а Меґ відчувала страшний голод. Вони вже дванадцять годин не мали й ріски в роті. Останнє, що вона з’їла, був жирнючий гамбургер, але дівчина ні хвилини про це не шкодувала. Таким було її життя: брудним, голодним, бездомним. Та все ж так було значно краще, ніж жити у похмурій в’язниці під наглядом батьків.
«Не біда, завтра щось з’явиться», — подумала Меґ. Вона беззастережно вірила у Чака. Дівчина знову лягла спати, та за мить підхопилась.
Читать дальше