Чак пожбурив недопалок у канал.
— Такі справи. То що ти там казав про дві тисячі доларів?
— На тобі вже два вбивства, — говорив Пок, не зводячи з нього очей. — Якщо приєднаєшся до мене, їх стане більше. Це тебе дуже непокоїтиме?
— Не дуже хочеться ризикувати своєю головою, — відповів Чак після довгої мовчанки. — Розкажи мені про гроші.
— Ти отримаєш свою частку.
Чак глибоко вдихнув.
— Що треба робити?
— Те, що я планував місяцями. Моя ідея спрацює, але я не зможу втілити її самотужки. Розкажи мені про ту дівчину з тобою. Її теж можна використати.
— Меґ? — Чак здригнувся. — Вона втекла з дому. Класна дівка, але більше я нічого про неї не знаю.
— Її теж можна використати.
Чак примружив свої маленькі очі, задумавшись. Потім неохоче похитав головою.
— Вона не погодиться на вбивства.
— Мені потрібна дівчина. Це частина плану. Ти зможеш умовити її?
— Звідки, в біса, мені знати? Я сам не знаю, про що ти говориш! Що це за справа така?
Пок прискіпливо дивився на Чака. Дивний блиск чорних очей індіанця усе ще непокоїв його.
— А ти певен, що хочеш це знати?
— Ти про що? Звичайно ж, я хочу знати!
— Ти щойно сказав, що не хочеш ризикувати своєю головою.
— За дві тисячі доларів я готовий ризикнути. То що це за справа?
Пок продовжував удивлятися в Чака.
— Якщо я розповім тобі, а ти передумаєш, то живим я тебе не залишу. Цю справу я планував досить довго. І щойно я розповім тобі про неї, вона перестане бути моїм секретом, правда ж? Ти або зі мною, або мертвий.
Чак помітив тупе дуло револьвера у руці індіанця. Пок дістав його нізвідки, наче той фокусник. Чак відстрибнув назад. Вогнепальна зброя лякала його.
— Добряче подумай, — Пок опустив погляд на револьвер. — Якщо хочеш піти, вставай і йди зараз же, я знайду когось іншого. Якщо приєднаєшся до мене, шансу передумати більше не буде.
— Що я за це отримаю? — запитав Чак, щоби виграти трохи часу.
— Я ж казав — дві тисячі доларів.
— А ці вбивства... наскільки це безпечно?
— Їх буде всього три. Тобі нічого не загрожуватиме. Я все спланував. Жодних ризиків, більшість брудної роботи буде на мені.
Дві тисячі доларів! Чак замріявся, що міг би зробити з усіма тими грішми.
— Я у справі... давай, розказуй далі, — відповів Чак.
Пок знову сховав револьвер до кишені.
— А дівчина?
— Це мій клопіт. Я її вмовлю.
— Страх — це ключ, що відчиняє гаманці та сейфи, — повторив Пок. — Я відкрив формулу страху.
Дивлячись на смагляве обличчя, блискучі чорні очі та неприродний спокій індіанця, Чак відчув непереборне бажання негайно перервати Пока. Але потім він згадав про гроші.
Цівка поту стікала йому з лоба, переніссям і крапала на підборіддя.
Він слухав пояснення індіанця, і поки слухав, зрозумів, що той робив ставку на легкі гроші.
— Нам потрібна гвинтівка з оптичним прицілом, — на завершення сказав Пок. — У Парадайз-Сіті є один зброяр. Це буде легко. Щойно отримаємо гвинтівку — ми у грі.
— Ти добре знаєш це місто? — запитав Чак.
Дивна гірка посмішка ковзнула вустами Пока.
— Так. Колись я там жив. Так, я знаю це місто.
Чакові стало цікаво. Він розповів індіанцеві усе про себе і почувався в праві на зворотну щирість від нього.
— Ти працював там?
Пок звівся на ноги.
— Я зараз іду купувати нову машину, — він пильно подивився на Чака. — То ти у справі?
Чак кивнув.
— У справі.
— Поговори з дівчиною. Якщо будеш не впевнений у ній, лишимо її тут. Знайдемо собі іншу.
— Гаразд.
Пок рушив до шосе, а Чак підняв рушника і невпевненою ходою побрів до покинутого будинку.
* * *
Після того як Меґ скупалась у каналі й заходилась сушити волосся рушником, Чак підійшов і присів біля неї на березі.
Ще пів години тому дівчина схвильовано чекала його повернення, і щойно він з’явився, запитала, чи візьме їх Пок із собою.
— Піди скупайся, — відповів Чак. — Поговоримо пізніше.
Тепер, коли він сидів поруч, Меґ повторила своє запитання.
— То ми їдемо з ним?
— Я — так, — відповів Чак, не дивлячись на неї.
Меґ впустила рушника. Вона відчула, як її затисли холодні лещата страху.
— Один ти? А як же я?
Чак набрав цілу жменю трави, висмикнув її і підкинув у повітря.
— Можливо, відтепер тобі краще триматися подалі від мене.
— Що ти маєш на увазі? — Меґ звелась на коліна. — Ти хочеш порвати зі мною?
Вловивши паніку в її очах, Чак ледве зміг приховати посмішку. Він ліг горілиць, умостивши голову на руки, і вдивлявся у блакитне небо.
Читать дальше