Стіґ Ларссон - Дівчина, що гралася з вогнем

Міріам By масажувала спину і шию Лісбет Саландер. Двадцять хвилин вона трудилася, з силою розминаючи м’язи, тоді як Лісбет головним чином задовольнялася тим, що час від часу стогнала від блаженства. Масаж у виконанні Міммі був надзвичайно приємний, і вона почувала себе немов кошеня, яке тільки муркотить і махає лапками.

Коли Міммі нарешті ляснула її по сідниці, так що та затряслася, Лісбет стримала мимовільне зітхання розчарування. Вона ще трохи полежала, сподіваючись, що Міммі продовжить масаж, але та потягнулася до келиха вина, і Лісбет, зрозумівши, що її сподівання марні, перекинулася і лягла на спину.

— Дякую, — сказала Лісбет.

— Напевно, ти цілими днями нерухомо просиджуєш за комп’ютером. От у тебе спина і болить.

— Я просто потягнула м’яз.

Обидві лежали голі на ліжку Міммі в квартирі на Лундаґатан, пили червоне вино і багато сміялися. Відколи Лісбет поновила знайомство з Міммі, вона ніби не могла насититися спілкуванням з нею. У неї з’явилася погана звичка телефонувати мало не щодня, безумовно дуже часто. Дивлячись на Міммі, вона подумки нагадала собі, що вирішила ніколи більше ні до кого надто сильно не приростати серцем, інакше для когось це може кінчитися великою образою.

Міріам By раптом перегнулася через край ліжка і відкрила шухляду нічного столика. Вийнявши звідти маленький плаский згорток, завернутий у подарунковий папір з квіточками і перев’язаний золотим шнурком з розеткою нагорі, вона кинула його Лісбет.

— Що це?

— Подарунок тобі до дня народження.

— Він буде ще тільки за місяць.

— Це тобі за минулий рік. Тоді мені було тебе не знайти. Він попався мені під руку, коли я пакувала речі до переїзду.

Лісбет трохи помовчала.

— Можна розгорнути?

— Будь ласка, якщо хочеш.

Вона поставила келих на столик, потрясла згорток і обережно розгорнула. Під обгорткою виявився гарненький портсигар, прикрашений червоно-синьою емаллю і китайськими ієрогліфами на кришці.

— Краще б ти кинула курити, — сказала Міріам By. — Але якщо вже ти куриш, то, принаймні, триматимеш сигарети в естетичній упаковці.

— Спасибі, — сказала Лісбет. — Ти єдина людина, яка дарує мені подарунки на день народження. А що означають ієрогліфи?

— Почім мені знати? Я не знаю китайської. Це просто дрібничка, я знайшла його на блошиному ринку.

— Дуже вишуканий портсигар.

— Дешева дрібничка. Але мені здалося, він просто створений для тебе. До речі, у нас закінчилося вино. Сходити, чи що, на вулицю принести пива?

— Це означає, що треба вставати з ліжка й одягатися?

— Боюся, що так. Але яка радість жити в Сьодері, якщо ніколи не ходити по барах?

Лісбет зітхнула.

— Годі тобі! — сказала Міріам By, доторкнувшись до прикраси в пупку Лісбет. — Потім можна знову повернутися сюди.

Лісбет ще раз зітхнула, спустила на підлогу одну ногу і потягнулася до джинсів.

Даґ Свенссон сидів за письмовим столом, тимчасово відведеним йому в куточку редакції «Міленіуму», коли почув, як раптом скрипнув ключ, повертаючись у замку вхідних дверей. Поглянувши на годинник, він побачив, що вже дев’ята вечора. Мікаель Блумквіст, здавалося, здивувався не менше за нього, заставши когось у редакції.

— Полум’я старанності і все там таке!

— Здоров, Мікке! Переглядав книжку і засидівся. А ти що тут робиш?

— Забув одну книжку і от зайшов. Ну як, усе гаразд?

— Так, тобто як сказати, не зовсім. Я витратив три тижні на розшуки цього клятого Бйорка із Служби безпеки. Таке враження, що його викрала іноземна розвідка — він мов крізь землю провалився.

Даґ розповів Мікаелю про свої невдалі пошуки. Мікаель підсунув до себе стілець, сів і задумався.

— А ти не пробував застосувати трюк з лотереєю?

— Це як?

— Вибираєш собі навмання яке-небудь прізвище, пишеш листа, в якому повідомляєш, що він виграв мобільний телефон з GPS-навігатором або ще щось подібне. Роздруковуєш лист так, щоб він мав пристойний і переконливий вигляд, і надсилаєш на його адресу, в даному разі на його поштову скриньку. Ніби він уже виграв мобільний телефон, а крім того, увійшов до числа двох десятків гравців, серед яких розігрується приз у сто тисяч крон. Усе, що від нього вимагається, це взяти участь в маркетинговому дослідженні кількох продуктів. Дослідження забере одну годину, опитування проводитиме професійно підготовлений фахівець. Ну і от…

Даґ Свенссон тільки рота відкрив від здивування:

— Ти це серйозно?

— А що? Ти ж спробував решту всіх способів, а тут навіть спец із Служби безпеки зміркує, що обіцяний виграш у сто тисяч не такий уже певняк, якщо там беруть участь двадцять чоловік.