Стіґ Ларссон - Дівчина, що гралася з вогнем

Йому згадався протокол розтину, який дав йому почитати інспектор поліції Гюльбрансен. Тіло Ірини П. знайшли в каналі Сьодертелье із слідами жорстоких побоїв, у ділянці обличчя і грудної клітки були численні переломи. Причиною смерті став перелом шиї, але, крім того, ще дві травми розцінювались як несумісні з життям. У неї було зламано шість ребер і проколено ліву легеню. Також у результаті побоїв стався розрив селезінки. Патологоанатом висунув гіпотезу, що для побиття застосовувався кийок, загорнутий у матерію. Навіщо вбивці знадобилося загортати знаряддя вбивства, залишилося нез’ясованим, але переломи не були схожі на ті, які зазвичай утворюються від таких ударів.

Убивство залишалося нерозкритим, і, за словами Гюльбрансена, шанс на його розкриття був дуже мізерний.

У матеріалах, зібраних Міа Берґман за останні роки, ім’я Зала згадувалося в чотирьох випадках, але щоразу побіжно, десь на задньому плані. Ніхто не знав, хто ця людина і чи існує вона взагалі. Деякі дівчата згадували про нього як про невиразну загрозу, про якусь силу, яка може покарати у разі неслухняності. Даґ присвятив цілий тиждень пошукам відомостей про Залу, розпитував поліцейських, журналістів, звертався до кількох джерел, пов’язаних із секс-мафією, які йому вдалося виявити.

Він ще раз зустрівся з журналістом Пером-Оке Сандстрьомом, причетність якого до справи збирався розкрити в своїй книзі. У цей час Сандстрьом устиг усвідомити всю серйозність навислої над ним загрози і слізно благав Даґа Свенссона зглянутися над ним, навіть пропонував гроші. Даґ зовсім не збирався відмовлятися від свого наміру викрити Сандстрьома, але скористався своєю владою над ним, щоб витрясти інформацію про Залу.

Результат виявився гнітючим. Сандстрьом, продажний негідник на побігеньках у секс-мафії, ніколи особисто не зустрічався із Залою, але говорив з ним по телефону і знав, що ця людина дійсно існує. Ні, номер телефону йому невідомий. Ні, він не може сказати, через кого було налагоджено контакт.

Даґ Свенссон навіть трохи розгубився, зрозумівши, що Пер-Оке Сандстрьом дуже наляканий. І це був не просто страх перед викриттям, що йому загрожувало. Це був страх за своє життя.

Поїздки до Хольгера Пальмґрена в реабілітаційний центр під Ерставікеном громадським транспортом забирали багато часу, а кожного разу брати автомобіль напрокат було майже так само клопітно. В середині березня Лісбет Саландер вирішила купити машину, але спершу потрібно було добути місце для паркування.

Їй належало місце в гаражі під будинком на Мосебакке, але їй не хотілося, щоб машину можна було пов’язати з квартирою на Фіскарґатан. Тим часом кілька років тому вона записалася в чергу для отримання місця в гаражі при своєму старому житловому товаристві на Лундаґатан. Зателефонувавши і запитавши, до якого номера в черзі вона просунулася за цей час, Лісбет з’ясувала, що вже стоїть у списку першою і, більш того, одне вільне місце має з’явитися вже в наступному місяці! Оце пощастило! Вона зателефонувала Міммі і попросила її підписати з товариством відповідний контракт, а наступного дня пішла підшукувати собі автомобіль.

У неї вистачило б грошей навіть для того, щоб купити хоч найексклюзивніший «Ролс-ройс» або «Ферарі» кольору мандарина, але Лісбет зовсім не бажала обзаводитися предметом, що привертає до себе увагу. Тому вона відвідала двох автомобільних дилерів у Наккі і зупинила свій вибір на чотирилітній винно-червоній «Хонді» з автоматичною коробкою передач. Ціла година пішла на те, щоб переконати доведеного до відчаю завідувача магазину перевірити разом з нею всі деталі мотора. З принципу збивши ціну на кілька тисяч, Лісбет розплатилася готівкою.

Потім вона відігнала «Хонду» на Лундаґатан, заглянула до Міммі і залишила в неї запасні ключі. Вона дозволила Міммі, коли знадобиться, користуватися машиною, але тільки заздалегідь про це попереджати. Позаяк місце в гаражі мало звільнитися лише на початку наступного місяця, вони тимчасово залишили машину на вулиці.

Міммі саме збиралася на побачення з подругою, з якою вони домовилися піти в кіно. Лісбет ніколи раніше не чула про неї, але, дивлячись на яскравий макіяж Міммі та її специфічне вбрання з коміром, схожим на собачий ошийник, вирішила, що йдеться, мабуть, про чергове захоплення Міммі. Тому на питання, чи не хоче вона долучитися, Лісбет відповіла «ні» — у неї не було ані найменшого бажання опинитися в ролі третьої зайвої поряд з однією з довгоногих подружок Міммі, напевно дуже сексуальною, але в порівнянні з якою вона почуватиме себе безнадійною дурепою. Пославшись на невідкладні справи в місті, вона дійшла разом з Міммі до станції метро «Хьоторгет» і там з нею розсталася.