Агата Кристи - Чому не Еванс?

Випаливши все це, вона перевела подих.

– А він розповідав, з яких причин приїхав до Англії?

– Ні. А хіба були причини? А, я знаю! Ми думали, що це якось пов’язано з тим мільйонером, його другом, що трагічно загинув. Якийсь лікар сказав, що в нього рак, і Аланів друг убив себе. Дуже дивний учинок з боку лікаря, вам так не здається? Вони ж так часто помиляються. Одного разу наш лікар вирішив, що в моєї донечки кір, а то була звичайна пітниця. Я сказала Губертові, що треба знайти іншого.

Проігнорувавши те, що місіс Рівінґтон ставиться до лікарів, як до книг у бібліотеці, Боббі повернувся до попередньої теми.

– А Карстерс був знайомий із Бассінґтонами-ффренчами?

– О, ні! Та мені здається, що вони йому сподобалися. Хоча дорогою додому він був похмурий і дуже дивний. Мабуть, якісь необережні слова його засмутили. Він канадець, розумієте, а вони часто такі вразливі.

– А ви не знаєте, що саме його засмутило?

– І гадки не маю. Часом люди засмучуються через такі дрібниці, чи не так?

– А він не виходив на прогулянку? – запитав Боббі.

– О, ні! Яке дивне припущення! – Жінка витріщилася на нього.

Молодик спробував знову.

– Там були інші гості? Можливо, сусіди?

– Ні, тільки ми та господарі. Але дивно, що ви про це запитали, бо…

– Бо що? – підхопив Боббі з цікавістю, коли вона замовкла.

– Бо він занадто багато розпитував про подружжя, яке живе там неподалік.

– Не пам’ятаєте їхнього прізвища?

– Ні. Не дуже цікаві люди. Якийсь лікар… чи щось таке.

– Доктор Ніколсон?

– По-моєму, так. Карстерс хотів усе про них знати: коли вони приїхали до Стеверлі… Коротко кажучи, все-все. Це здавалося дуже дивним, бо він із ними не знайомий і зазвичай не дуже цікавиться такими речами. Але, ймовірно, просто підтримував розмову й не знав, що ще сказати. Люди часом так роблять.

Боббі з цим погодився і запитав, як розмова вийшла на Ніколсонів, але цього місіс Рівінґтон не знала. Вона була в саду з Генрі Бассінґтоном-ффренчем і повернулася, коли решта вже обговорювала Ніколсонів.

До цього моменту все йшло гладко, молодик розпитував леді без жодної обережності, але раптом вона поцікавилася:

– То що ви хотіли дізнатися про містера Карстерса?

– Мені дуже потрібна його адреса, – пояснив Боббі. – Як я вже сказав, ми діємо в його інтересах і щойно отримали досить важливу телеграму з Нью-Йорка. Там, знаєте, доволі серйозні коливання курсу долара…

Місіс Рівінґтон кивнула з розпачливим розумінням.

– Отож, – квапливо продовжив молодик, – ми хотіли якомога швидше з ним зв’язатися, з’ясувати, що робити, але містер Карстерс не залишив адреси. А оскільки він згадував, що ви його друзі, ми подумали, що можемо дізнатися у вас, де його знайти.

– Ох, розумію, – промовила місіс Рівінґтон, цілком задоволена поясненням. – Як шкода. Але він узагалі загадкова людина.

– Це безумовно, – погодився, підводячись, Боббі. – Перепрошую, що забрав стільки часу.

– Усе гаразд, – відповіла місіс Рівінґтон. – До того ж так цікаво було дізнатися, що Доллі Мелтреверс зробила те, що ви сказали.

– Я нічого не сказав, – заперечив Боббі.

– Так, бо ж юристи такі тактовні, – кинула жінка зі смішком.

«Отже, усе гаразд, – думав собі Боббі, йдучи геть вулицею Тайт-стріт. – Здається, я назавжди зіпсував репутацію Доллі, як там її прізвище, але дозволю собі відзначити, вона заслуговує на це, а ця вродлива недалека жіночка ніколи не замислиться про те, чому ж я просто не зателефонував, якщо від неї мені була потрібна тільки адреса Карстерса».

Повернувшись на Брук-стріт, він детально обговорив усе з Френкі.

– Найімовірніше, Карстерс потрапив до Бассінґтонів-ффренчів цілком випадково, – задумливо промовила дівчина.

– Згоден, але коли він був там, то, очевидно, якесь побіжне зауваження привернуло його увагу до Ніколсонів.

– То виходить, що головний лиходій Ніколсон, а не Бассінґтони-ффренчі?

Боббі суворо глянув на неї.

– Досі хочеш виправдати свого героя? – холодно поцікавився він.

– Господи, та я просто висловила свою думку. Саме згадка про Ніколсона та його лікарню роздмухала цікавість Карстерса. А до Бассінґтонів-ффренчів він потрапив випадково. Визнай.

– Скидається на те.

– Чому «скидається»?

– Ну, є інші варіанти. Карстерс міг якось дізнатися про те, що Рівінґтони збираються на обід до Бассінґтонів-ффренчів. Може, щось почув, скажімо, у «Савої». І він телефонує Рівінґтонам. Давайте, мовляв, скоріше побачимося, і вони реагують саме так, як той і сподівався. У них усе розписано, вони кличуть його з собою – друзі будуть не проти, а Рівінґтонам так хочеться побачитися з Карстерсом. Це можливо, Френкі.