Гилберт Честертон - Небесна стріла

І отець Бравн, відвернувшись від журналіста, задумливо поглянув у морську далечінь.

— Я вас не зовсім розумію! — вигукнув Бірн. — Чи варто обговорювати Говма, якщо Вайз його пробачив? Йому вдалося виплутатися зі справи про вбивство, і, здається, тепер він у цілковитій безпеці.

Отець Бравн усім тілом різко повернувся до співрозмовника і схвильовано схопив його за плащ.

— Ось! Ось! — вигукнув він. — Спробуйте вхопитися за це! Говм у цілковитій безпеці. Йому вдалося вийти сухим з води. І саме в цьому — ключ до головоломки.

— Нічого не розумію, — тихо промовив спантеличений Бірн.

— Я хочу сказати, що Говм все-таки причетний до цієї справи саме тому, що йому вдалося з неї викрутитися. Ось і все пояснення.

— І феноменально зрозуміле, — іронічно додав Бірн.

Якийсь час обоє стояли і мовчки дивилися на море. Потім отець Бравн бадьоро продовжив:

— Тоді поговоримо про морозильник. Першу помилку ви зробили саме там, де її робить більшість журналістів і політиків. Ви були переконані у тому, що в сучасному світі багачі не бояться нічого, крім більшовизму. Однак цей злочин не має нічого спільного з більшовиками. Вони були лише прикриттям.

— Але ж убили відразу трьох мільйонерів! — протестував Бірн.

— Ні! І ще раз ні! — заперечив отець Бравн. — Саме про це йдеться. Вбили не трьох мільйонерів, а двох. А третій живий-здоровий, і назавжди позбувся загрози. Ви ж самі розповідали про розмову між мільйонерами. Гелап і Стейн намагалися налякати старомодного торгаша: якщо він не увійде в їхній союз, то вони розправляться з ним, по иншому — «заморозять». Ось вам і розмова про морозильник.

Після павзи отець Бравн продовжував:

— Без сумніву, у світі існує більшовицький рух, і йому потрібно чинити опір, хоч я особисто не надто вірю в те, що цей опір буде успішним. Однак є ще один рух, також сучасний і потужний, про який наша преса мовчить. Його мета полягає у створенні монополій та організації різноманітних трестів. Це також своєрідна революція, і вона дуже подібна на будь-яку иншу. В ній воюючі сторони не зупиняться навіть перед убивством. Ці трестові магнати, як стародавні королі, мають власних придворних, охоронців, шпигунів у ворожому таборі. Генрі Говм був саме таким шпигуном містера Гедеона Вайза у середовищі більшовиків. Щоправда, його використали як знаряддя проти иншого ворога: конкурентів, які намагалися зруйнувати бізнес Вайза.

— І все ж я ніяк не можу зрозуміти, як його могли використати? — запитав Бірн. — І яка з цього користь?

— Та як ви не розумієте?! — роздратовано вигукнув отець Бравн. — Говм і Вайз забезпечили один одному алібі!

Бірн усе ще здивовано дивився на священика, та на обличчі з’явилися проблиски здогадки.

— Саме це я мав на увазі, — продовжував отець Бравн, — коли говорив, що вони замішані у цій справі якраз тому, що вдало з неї виплуталися. Більшість людей сказала б, що особа, яка кається у вбивстві, щира, і особа, яка прощає свого кривдника, також робить це щиро. На перший погляд, видається, що вони зовсім не причетні до инших двох вбивств, тому що обоє були на березі. А насправді ці двоє мають безпосереднє відношення до усього, тому що вони не могли бути учасниками драми, яка ніколи не траплялася. Насправді на скелястому березі нічого надзвичайного не відбувалося, тому Говму немає у чому розкаюватися, а Вайзові немає чого прощати. У ту ніч Говм задушив у саду старого Геллапа, а в той самий час Вайз убив коротуна Стейна у його античній лазні. Ось чому я запитував, чи Вайз був досить сильним, щоб вилізти з цієї ущелини.

— Хм… Але розповідь Говма була просто чудова, — з жалем промовив Бірн. — Вона видавалася такою переконливою.

— Занадто переконливою, щоб у неї повірити, — відповів отець Бравн, похитуючи головою. — Як реалістично виглядали морські хвилі, які переливаються у місячному сяйві, а потім раптом перетворюються у примару. Як усе красномовно! Так, Генрі Говм, звичайно ж, боягуз і негідник, та не забувайте, що він ще й поет.

Тайтес Оутс, англіканський священик, за його брехливим доносом у Лондоні 1678 р. було страчено понад 30 католиків, звинувачених у заколоті. (прим. перекл.)

4 липня — День незалежности Америки, (прим. перекл.)

Мається на увазі порушення «сухого закону», згідно з яким у США заборонялося продавати спиртні напої. Закон діяв у 1920–1933 роках. (прим. перекл.)