Гилберт Честертон - Небесна стріла

Навіть досвідчений детектив і бувалий журналіст ствердили, що це була найдивовижніша втеча від смерти. Все відбулося дуже просто. У скелі поступово вищерблювалися камінці і падали додолу. Частина з них потрапляла у широку щілину, і з часом там утворився невеликий виступ. Гедеон Вайз був міцним чоловіком, не зважаючи на похилий вік. Коли Говм штовхнув його, він упав на цей виступ і пробув там жахливі двадцять чотири години, намагаючись вилізти вгору по скалі, яка обсипалася під ним, поки врешті у цьому місці не утворилося щось на кшталт сходів. Деякою мірою це пояснювало те, що побачив Говм: білу хвилю, яка то з’являлася, то зникала, а потім застигла на місці і була подібна на людську постать.

Перед усіма присутніми справді стояв Гедеон Вайз, з плоти і крови, з сивим волоссям і грубуватими рисами обличчя, у брудному одязі. Щоправда, сьогодні він не був таким різким, як зазвичай. Можливо, мільйонерам часом корисно пробути добу на краю скелястої прірви, біля стіп вічности. У кожному разі, Вайз не лише не звинуватив Генрі Говма у злочині, а й зовсім по-иншому описав усе, що відбувалося на скелях. Як виявилося, його, Гедеона Вайза, ніхто не скидав зі скелі, вона просто обсунулася під його вагою, а Говм навіть намагався його врятувати.

— Там, на цьому вузькому виступі я поклявся Богові, що прощатиму своїх ворогів, — урочисто сказав він. — І тому було б непорядно затаювати злобу на містера Говма за цей прикрий нещасний випадок.

Щоправда, Говму довелося піти з місця подій під конвоєм, та детектив був упевнений, що він незабаром вийде на волю, отримавши лише легке покарання. Адже не кожен вбивця має змогу запросити до суду свою жертву у якості свідка захисту.

Коли детектив також рушив до будинку, Бірн раптом промовив:

— Дуже незвичний випадок!

— Так, незвичний, — погодився отець Бравн. — Можливо, це зовсім не наша справа, та я хотів би дещо обговорити з вами.

Бірн кілька секунд помовчав, а потім усе ж погодився.

— Отче, то ви підозрювали Говма ще тоді, коли сказали, що ще не кожен розповів усе, що знає? — запитав він.

— Ні. Коли я це сказав, то мав на увазі мовчазного містера Потера, секретаря Вайза.

— Мені довелося розмовляти з ним лише один раз, і в мене склалося враження, що він божевільний, — задумливо промовив Бірн. — Однак навіть і не подумав би, що він може бути спільником злочину. Він говорив якісь дурниці про морозильник.

— Справді? Думаю, що він міг чимало знати, та я навіть не мав наміру звинувачувати його у причетності до вбивства, — заперечив отець Бравн. — Мені більше цікаво, чи старий Вайз насправді такий сильний, щоб вилізти з цієї ущелини?

— Що ви маєте на увазі? — запитав здивований журналіст. — Звичайно, що він виліз з цієї ущелини, ми ж його щойно бачили, він стояв отут.

Замість того, щоб відповісти, священик запитав знову:

— А що ви думаєте про Говма?

— Знаєте, його навіть не можна назвати злочинцем, — відповів Бірн. — Говм не подібний на жодного з вбивць, яких я бачив, а в мене є досвід, повірте. Ні, звичайно, у Неарса набагато більший досвід, та я вважаю, що Говм неспроможний на щось подібне.

— А ось я бачу в ньому злочинця, — спокійно промовив Бірн. — Звичайно, про злочинців ви знаєте набагато більше. Та є одна категорія людей, про яких я знаю набагато більше, аніж ви чи містер Неарс. Я дуже часто стикаюся з ними і чимало можу розповісти про їхню поведінку.

— Яка категорія людей? — запитав зацікавлений Бірн.

— Грішники, що каються, — просто відповів отець Бравн.

— Я вас не зовсім зрозумів. Ви хочете сказати, що не вірите у злочин Говма?

— Я не вірю в те, що він покаявся, — виправив журналіста священик. — Знаєте, мені довелося чути тисячі визнань, та те, що я почув сьогодні, зовсім не подібне на справжнє. Надто це все романтично. Та ви лишень пригадайте, як він говорив про тавро Каїна! Усе, як то кажуть, як книжка пише. Якщо людина справді скоїла подібний злочин, то поводитиметься по-иншому. От уявіть, що ви чесний клерк, і раптом наважуєтеся вкрасти гроші. Хіба, розкаюючись, ви згадуватимете про Варраву? Або уявіть, що ви у гніві вбили дитину. Хіба в момент покаяння ви порівнюватимете себе з Іродом? Повірте мені, сучасні злочини огидно прозаїчні і прості, щоб проводити історичні паралелі, навіть доречні. І навіщо Говм сказав, що нічого не розповість про своїх товаришів і не зрадить їх? Адже тим самим він їх зрадив! Його ж про це ніхто не запитував. Знаєте, дуже легко — пробачати те, чого насправді не було.