Агата Кристи - Трагедія в трьох діях

Ініціативу перехопив Пуаро. Він опустився навколішки перед тілом Картрайта. Усі відступили на крок, дозволяючи Пуаро оглянути сера Чарльза. Бельгієць встав, механічно обтрушуючи штани. Оглянув гостей. В лункій тиші чулися ридання Енджели Саткліфф.

– Любі друзі, – почав детектив.

Але тут на нього напала Еґґ, заважаючи йому закінчити.

– Ви дурень. Ви нікчемний блазень! Вдаєте з себе велике цабе, вдаєте, ніби ви все знаєте. І доводите до такого! Чергове вбивство! Просто у вас під носом! Якби ви не влаштували цієї вечірки, нічого б не сталося! Це ви вбили Чарльза! Ви! Ви! Ви!

Вона замовкла, не в змозі видобути з себе слів. Пуаро сумно й похмуро кивнув.

– Так, мадемуазель. Я визнаю це. Це я вбив сера Чарльза. Але, мадемуазель, я не звичайний убивця. Можу вбити – можу і воскресити.

Він озирнувся і буденним голосом з нотками вибачливості сказав:

– Прекрасна гра, сере Чарльзе, браво. Можливо, тепер ви хочете піти за лаштунки?

Сміючись, актор стрибком звівся на ноги й пустотливо кивнув.

Еґґ голосно зойкнула.

– Мсьє Пуаро, ви, ви просто монстр!

– Чарльзе, – скрикнула Енджела Саткліфф. – Безсердечний! Але навіщо?

– Як?..

– Що взагалі коїться?..

Піднявши руку, Пуаро дочекався тиші.

– Мсьє, мадам. Прошу вибачення в усіх. Я влаштував цю невеличку виставу для того, щоб показати вам і, зрештою, самому собі, що мої міркування були правильними.

Отже, слухайте. Я додав в один із келихів на цій таці чайну ложку звичайної води. Вода грала роль нікотину. Ці келихи майже такі самі, як ті, що були на вечірці в сера Чарльза та сера Бартолом’ю Стренджа. Оскільки скло товсте і різьблене, невелику кількість прозорої рідини дуже важко буде помітити. А тепер уявіть келих портвейну сера Бартолом’ю Стренджа. Коли келих поставили на стіл, хтось додав у нього певну кількість чистого нікотину. Це міг зробити будь-хто. Дворецький, служниця, хтось із гостей, хто прослизнув до їдальні перед тим, як усі спустилися вниз. Ось виносять десерти, доливають у келихи портвейну. Сер Бартолом’ю п’є і вмирає.

Сьогодні ми розіграли третю трагедію – на щастя, це лише фарс. Я попросив сера Чарльза зіграти роль жертви. Він упорався з цим надзвичайно добре. А тепер уявімо, що це не фарс, а правда. Що сер Чарльз загинув. До яких заходів удається поліція?

Міс Саткліфф вигукнула:

– Як до яких? Звісно, бере на експертизу келих. – Вона кивнула на той, що лежав на підлозі, випавши з руки сера Чарльза. – Ви додали туди води, але якби то був нікотин…

– Уявімо, що це нікотин. – Пуаро обережно торк нувся келиха носком. – На вашу думку, взявши склянку на експертизу, поліція знайшла б там нікотин?

– Звісно.

Детектив м’яко похитав головою.

– А от і ні. Там не знайдуть і натяку на нікотин.

Усі витріщилися на нього.

– Розумієте, – усміхнувся чоловічок, – це не той келих, з якого пив сер Чарльз. – Винувато всміхаючись, він дістав склянку з кишені фраку. – Ось він.

Пуаро вів далі:

– Це, бачте, головна засада всіх фокусів: увага не може бути в двох місцях одночасно. Щоб мій фокус удався, мені треба було, щоб ваша увага була зайнята чимось іншим. Ну, тут іще й психологічний момент. Коли сер Чарльз звалився замертво, всі присутні дивилися на нього. Всі хотіли підійти поближче, і ніхто, взагалі ніхто, не дивився на Еркюля Пуаро. Якраз у цей момент, поки ніхто не бачив, я і поміняв келихи…

Розумієте, я просто перевіряю свою теорію… Такий самий момент був і у «Воронячому гнізді», і в Мелфортському абатстві – саме тому в склянках нічого не знайшли…

Еґґ вигукнула:

– І хто ж підмінив келихи?

Дивлячись на неї, детектив відказав:

– Це нам і доведеться з’ясувати…

– То ви не знаєте?

Пуаро стенув плечима.

Гості почали розгублено збиратися додому.

Поводилися вони досить холодно. Вони почувалися ошуканими.

Пуаро затримав їх, піднявши руку догори.

– Дуже прошу, ще секунду! Я маю сказати одну річ. Так, сьогодні ми розіграли комедію. Але якби все було по-справжньому, вона могла б стати трагедією. За певних умов убивця може завдати третього удару… Звертаюся до всіх присутніх. Якщо комусь відомо щось пов’язане з цими убивствами, будь ласка, повідомте про це зараз же. На цьому етапі мовчання може бути вкрай небезпечним – смертельно небезпечним. Тож я прошу ще раз – якщо комусь щось відомо, скажіть про це тепер…

Серові Чарльзу здалося, що Пуаро звертається до міс Віллз. Якщо так – даремно. Ніхто нічого не сказав.