Агата Кристи - Наприкінці приходить смерть

Тепер, Ренісенб, ти сама зрозумієш, що саме бачила тоді на власні очі. Сатіпі впала не тому, що нібито побачила дух. Вона побачила в очах чоловіка, який ішов за нею – в очах власного чоловіка – намір скинути її зі скелі так само, як він скинув іншу жінку. Злякавшись, вона позадкувала від нього й упала. І коли, помираючи, вона ледь чутно вимовила «Нофрет», то намагалася сказати нам, що це Яхмос убив наложницю свого батька.

Він помовчав і повів далі:

– Іса зрозуміла правду завдяки зауваженню Генет, яке стосувалося зовсім іншого. Служниця поскаржилася, що я дивлюся не на неї, а ніби на щось за її спиною, на щось, чого немає. І потім вона заговорила про Сатіпі. Тоді Іса вмить зрозуміла, наскільки все простіше, ніж нам здається. Там на стежці Сатіпі бачила не те, що було за Яхмосом . Вона бачила самого Яхмоса . Щоб перевірити свою здогадку, Іса вплела цю фразу в свою плутану промову про вбивство. Цю фразу міг зрозуміти лише той, хто знав правду. Слова Іси здивували Яхмоса, і він дозволив собі реакцію – нехай миттєву, але Ісі достатньо було й цього, щоб зрозуміти, що її здогадка – слушна. Але так Яхмос дізнався про те, що Іса плекає підозри. І якби вона озвучила їх, вся історія склалася б – і навіть розповідь пастушка добре вписалася б у неї. Адже хлопчик був відданий Яхмосові та зробив би все, що накаже господар, навіть якщо йдеться про те, щоб випити ліки, від яких на ранок не прокидаються…

– Ох, Горі, як важко повірити, що Яхмос був здатен на такі речі. Я ще можу зрозуміти, чому він убив Нофрет, але решта злочинів… Навіщо?

– Важко пояснити тобі, Ренісенб, але варто посіяти лють у серці, як вона розростається, ніби маки серед пшениці. Можливо, Яхмос усе життя прагнув жорстокості, але не здатен був здійснити своїх намірів. Він зневажав свою смиренну слухняну роль. Гадаю, після вбивства Нофрет він відчув у собі силу . Завдяки Сатіпі насамперед. Дружина, яка вічно діймала й ображала його, тепер боялася його і підкорялася йому. Всі жалі, які він так довго ховав у серці, підвели свої голови – як та кобра, яку ми одного для бачили на стежці. Собек та Іпі були – один гарнішим, інший розумнішим, тож вони мусять померти. Він, Яхмос, має бути головним у будинку, єдиною батьковою опорою та втіхою! Смерть Сатіпі роз’ятрила в ньому насолоду від убивств. Як наслідок, він відчув себе ще могутнішим. Після цього здоровий ґлузд почав зраджувати йому, адже він став одержимий насиллям.

Ти, Ренісенб, не була йому суперницею. Поки міг, він любив тебе. Але думка про те, що він змушений буде ділити господарство з твоїм чоловіком, стала для нього нестерпною. Гадаю, Іса схвалила кандидатуру Камені з двох причин. Перша: якщо Яхмос нападе знову, то жертвою, імовірніше, буде Камені, а не ти, і в будь-якому разі вона довірила мені подбати про твою безпеку. Друга: (Іса була відважною жінкою) таким чином вона хотіла загострити ситуацію. В такому разі Яхмоса, за яким я пильнував (і який не знав, що я підозрюю його), можна було б піймати на місці злочину.

– Як ти, власне, і зробив, – сказала Ренісенб. – О, Горі, я так злякалася, коли озирнулась і побачила його.

– Знаю, Ренісенб, але так мало бути. Поки я тримався неподалік від Яхмоса, ти була в безпеці, але так не могло тривати вічно. Я знав, що якщо йому випаде нагода зіштовхнути тебе зі стежки в тому самому місці , він скористається нею. Це допоможе знову перемкнути увагу на злий дух.

– То повідомлення, яке передала мені Генет, було не від тебе?

Горі похитав головою.

– Я нічого тобі не переказував.

– Але чому Генет? – Ренісенб замовкла й похитала головою. – Не розумію, яку роль відіграє Генет.

– Я гадаю, Генет знає правду, – замислено промовив Горі. – Вона так багато сказала Яхмосові вранці, а це дуже небезпечно. Він використав її, щоб заманити тебе сюди, а вона радо погодилася, бо ненавидить тебе, Ренісенб.

– Я знаю.

– Цікаво, що далі? Генет вважає, що знання дає їй владу. Але не думаю, що Яхмос дозволив би їй довго жити. Можливо, її вже…

Ренісенб затремтіла.

– Яхмос збожеволів, – сказала дівчина. – В нього вселився злий дух, адже він не завжди був таким.

– Ні, а проте… Пам’ятаєш, Ренісенб, я розповідав тобі, як Собек та Яхмос побилися в дитинстві, і як Собек бив голову Яхмоса об землю, і як твоя мати, бліда, як крейда, вийшла й тремтячи сказала: «Це небезпечно»? Гадаю, Ренісенб, вона мала на увазі, що небезпечно так чинити з Яхмосом . Пригадай, наступного дня Собек погано почувався, і всі подумали, що він отруївся їжею. Гадаю, Ренісенб, твоя мати знала, що в серці її ніжного слухняного сина закипає лють, і боялася, що одного дня вона вирветься назовні.