Аґата Крісті - Кишеня, повна жита

Інспектор Ніл повільно проказав:

– Практично це можливо, заперечувати не стану. Але я не бачу – справді, міс Марпл, я не бачу – чого він у результаті хотів досягти. Ми знаємо, що якби старий Фортеск’ю не помер, то фірма дуже скоро опинилася б на мілині. То невже Лансова частка в ній така велика, щоб спонукати його наважитися на три вбивства? Я так не думаю. Я справді так не думаю.

– Тут виникають певні труднощі, – погодилася міс Марпл. – Так, ви маєте слушність. Труднощі тут виникають і справді… – Вона завагалася, дивлячись на інспектора. – Мені хотілося б запитати – я така тупа, коли йдеться про фінанси, – чи справді шахта «Дрозди» не має ніякої цінності.

Ніл замислився. Різні клаптики інформації стали складатися в його голові. Бажання Ланса взяти різні спекулятивні або нічого не варті акції з рук Персівала. Ще сьогодні, коли вони попрощалися в Лондоні, він йому сказав, що готовий забрати в Персівала навіть шахту «Дрозди» з її поганою славою. Та шахта – золоті копалини. Але золоті копалини, з яких нема ніякої користі. Та, може, якась користь із тієї шахти все ж таки є? А проте навряд. Важко припустити, щоб Рекс Фортеск’ю помилився в такому пункті. Хоч не можна виключати, що недавно там були якісь нові дослідження. Де розташована ця шахта? У Західній Африці, сказав Ланс. Але хіба хтось інший не сказав, – здається, то була міс Ремсботтом, – що шахта розташована у Східній Африці. Чи не хотів Ланс умисне збити його зі сліду, коли сказав «у Західній Африці», а не в «Східній»? Міс Ремсботтом стара й забудькувата, а проте вона могла сказати правду, а не Ланс. Східна Африка. Ланс щойно приїхав зі Східної Африки. Можливо, він володіє якимись новими відомостями?

Несподівано в голові інспектора щось клацнуло, й у головоломці, яку він намагався розгадати, з’явилася ще одна деталь. Він згадав, як, сидячи в потязі, читав «Таймс». «Поклади урану знайдено в Танганьїці». А що, як поклади урану знайдено на місці розташування старих «Дроздів»? Це пояснило б усе. Ланс довідався про це, будучи на тому самому місці, де знайдено поклади, і якщо там справді відкрито уран, то це багатство, за яке треба хапатися. Величезне багатство! Він зітхнув і подивився на міс Марпл.

– Невже ви думаєте, я зможу коли-небудь довести все це? – сказав він із докором у голосі.

Міс Марпл підбадьорливо кивнула йому головою – так могла б стара тітка підбадьорити талановитого небожа, який іде складати важкий іспит у школі.

– Ви все доведете, – сказала вона. – Ви дуже й дуже розумний чоловік, інспекторе Ніл. Я це побачила з першого погляду. Тепер, коли ви знаєте, хто вбивця, ви зможете знайти докази. Наприклад, у тому таборі для літнього відпочинку вони, безперечно, упізнають його фотографію. Йому буде нелегко пояснити, чому він перебував там протягом тижня, називаючи себе Албертом Івенсом.

«Так, – подумав інспектор Ніл, – Ланс Фортеск’ю – чоловік блискучого розуму й позбавлений будь-якої совісті, а проте він також занадто відчайдушний, а тому готовий на невиправданий ризик. Ризик, у якому, либонь, не було потреби».

«Я його візьму!» – сказав собі інспектор Ніл, а тоді обернувся до міс Марпл.

– Це припущення чистої води, – сказав він.

– Справді так, але ж ви переконані в їхній правдивості?

– Думаю, що так. Зрештою, я маю справу з такими людьми не вперше.

Стара леді кивнула головою.

– Атож, це має велику вагу, саме тому я переконана.

Ніл подивився на неї з доброзичливим сумнівом.

– То й ви так добре знаєте злочинців?

– Ні, звичайно, злочинців я добре не знаю. Але я добре знаю таких дівчат, як Пет. Така мила дівчина, але милі дівчата чомусь завжди виходять заміж за негідників – саме тому я й звернула на нього увагу від самого початку…

– Я можу бути впевнений, – у себе в голові, – але залишаються багато речей, які потребують підтвердження. Наприклад, питання про Рубі Маккензі. Я можу заприсягтися, що…

Міс Марпл урвала його.

– Ви маєте цілковиту рацію. Але ви думаєте про іншу жінку. Ідіть поговоріть із місіс Персі.

– Місіс Фортеск’ю, – сказав інспектор Ніл, – будь ласка, назвіть ваше ім’я та прізвище, якими вони були до одруження.

– Ой! – вигукнула Дженніфер, шумно видихнувши повітря. Вона здавалася вкрай наляканою.

– Ви даремно нервуєте, мем, – сказав інспектор Ніл, – але знайте, що правду приховувати не слід. Навряд чи я помилюся, сказавши, що до одруження вас було звати Рубі Маккензі.

– Мене… а що такого… яка різниця, яким було моє дівоче прізвище? – запитала місіс Персівал Фортеск’ю.