Аґата Крісті - Свідок обвинувачення та інші історії

Тепер вона глянула на довгий конверт, який тримала в руках, і вийняла з нього складений документ. Це був її заповіт, надісланий містером Гопкінсом відповідно до її вказівок. Жінка вже уважно його перечитала, але тепер переглянула ще раз, щоб освіжити пам’ять. Це був короткий, стислий документ. Спадщина у 50 фунтів для Елізабет Маршал, враховуючи її вірне служіння, дві спадщини по 500 фунтів для сестри й кузини, а решта – її улюбленому племінникові Чарльзові Ріджвею.

Місіс Гартер кілька разів кивнула головою. Чарльз буде дуже багатим чоловіком, коли вона помре. Ну, щодо неї він був милим хорошим хлопцем. Завжди добрий і лагідний, із підвішеним язиком, який постійно намагався догодити їй.

Жінка глянула на годинник. Залишилося три хвилини. Добре, вона готова. І спокійна, досить спокійна. Хоча вона й повторювала собі ці останні слова декілька разів, та її серце билося дивно й нерівномірно. Вона заледве це усвідомлювала, але нерви були на межі.

О пів на дев’яту. Радіоприймач увімкнений. Що вона почує? Знайомий голос, який оголошує прогноз погоди, чи той віддалений голос чоловіка, який помер двадцять п’ять років тому?

Але вона не почула ні того, ні іншого. Натомість з’явився знайомий звук, звук, який вона добре знала і який сьогодні змусив її почуватися так, наче холодні, льодяні руки доторкнулися до її серця. Шурхіт біля дверей…

Знову… І тоді кімнату наче пронизало холодним вітром. Тепер у місіс Гартер не було сумніву, що це були за відчуття. Вона боялася… Вона більше ніж боялася – вона була нажахана…

І раптом їй спало на думку: двадцять п ’ ять років – це довго. Тепер Патрик для мене чужий.

Жах! Ось що охопило її.

Тихі кроки за дверима, тихі вповільнені кроки. А тоді беззвучно розчинилися двері…

Місіс Гартер, затрусившись, звелася на ноги, злегка похитуючись з боку в бік. Її очі були зафіксовані на дверях, щось вислизнуло з пальців у камін. Вона видала стриманий крик, який застряг у горлі. У тьмяному світлі дверей стояла знайома постать із каштановою бородою, бакенбардами й у старомодному вікторіанському френчі.

Патрик прийшов за нею!

Її нажахане серце підстрибнуло й завмерло. Вона, мов підкошена, сповзла на підлогу.

Там і знайшла її Елізабет годиною пізніше.

Відразу покликали лікаря Мейнелла й поспішно викликали Чарльза Ріджвея з місця, де він грав у бридж. Але нічого не можна було вдіяти. Місіс Гартер уже не потребувала людської допомоги.

Аж через два дні по тому Елізабет згадала про записку, яку їй дала хазяйка. Лікар Мейнелл прочитав її з великою цікавістю та показав Чарльзу Ріджвею.

– Дуже дивний збіг, – сказав він. – Здається зрозумілим, що ваша тітка мала галюцинації щодо голосу свого покійного чоловіка. Вона накрутила себе до такої міри, що збудження було фатальним, і, коли справді прийшла та година, вона померла від шоку.

– Самонавіювання? – сказав Чарльз.

– Щось таке. Я повідомлю вам результати розтину якнайшвидше, хоча в мене щодо цього немає сумнівів. За таких обставин розтин був би бажаний, хоча все це суто формальність.

Чарльз із розумінням кивнув.

Попередньої ночі, коли сім’я спала, він вийняв дріт, який ішов від задньої частини радіоприймача до його спальні поверхом вище. Також, оскільки вечір був прохолодним, юнак попросив Елізабет запалити вогонь у його кімнаті, у якому спалив каштанову бороду та бакенбарди. Вікторіанський одяг, що належав його покійному дядькові, повернув у скриню на горищі, яка пахла камфорою.

Здавалося, він був у цілковитій безпеці. План, тьмяний контур якого сформувався в його голові, коли лікар Мейнелл сказав, що тітка може прожити за відповідного піклування ще багато років, був успішно втілений. Раптовий шок, сказав лікар Мейнелл. Чарльз, той приязний молодий чоловік, улюбленець старих леді, посміхнувся собі.

Коли пішов лікар, Чарльз машинально взявся за виконання обов’язків. Слід було владнати певні поховальні приготування. Родичам, які приїжджають здалека, потрібен цілий кортеж, щоб їх обслуговувати. Дехто з них мав залишатися ночувати. Хлопець опікувався цим оперативно й систематично, у супроводі потоку власних думок.

Дуже хороший хід справ! А скільки труднощів позаду! Ніхто, а перш за все його покійна тітка, не знали, наскільки небезпечно нужденним був Чарльз. Його грошові справи, ретельно приховані від світу, довели його до того, що попереду виднілася тінь в’язниці.

Розголос і крах дихали йому в обличчя, якщо він не зможе за декілька коротких місяців назбирати значну суму грошей. Ну, тепер усе гаразд. Чарльз посміхнувся собі. Можете називати це практичним жартом (нічого в тому кримінального), але завдяки йому він був урятований. Тепер він став дуже багатим чоловіком. Юнак не переймався з приводу цього питання, оскільки місіс Гартер ніколи не робила таємниці зі своїх намірів.