Аґата Крісті - Свідок обвинувачення та інші історії

– Я би хотіла, щоб ти мені сказав, Чарльзе, що змусило тебе запитати про портрет твого дядька.

Чарльз здавався збентеженим.

– Я ж казав вам, тітко Мері. Нічого, лише моя дурна фантазія, досить безглузда.

– Чарльзе, – сказала місіс Гартер своїм найбільш авторитарним голосом, – я наполягаю на тому, щоб знати.

– Ну, моя люба тітко, якщо ви наполягаєте, мені здалося, що я бачив його – я про чоловіка з портрета, – як він визирав із крайнього вікна, коли я йшов доріжкою до будинку минулого вечора. Якась гра світла, думаю. Мені було цікаво, хто б це міг бути, обличчя таке… ранньовікторіанське, якщо ви розумієте, про що я. Тоді Елізабет сказала, що не було нікого – ні відвідувача, ні чужинця – у будинку, а пізніше ввечері трапилося так, що мене занесло в кімнату для гостей, а там була картина над камінною полицею. Викапаний той чоловік! Думаю, це досить легко пояснити, справді? Підсвідомість і все таке. Напевне, помітив картину раніше, але не зауважив, а потім просто уявив обличчя у вікні.

– Крайнє вікно? – різко сказала місіс Гартер.

– Так, а що?

– Нічого, – мовила тітка.

Але вона була стривожена, як не крути. Та кімната була гардеробною її чоловіка.

Того ж вечора Чарльза знову не було. Місіс Гартер сиділа, із гарячковим нетерпінням слухаючи радіоприймач. Якщо втретє пролунає загадковий голос, це доведе їй остаточно й без тіні сумніву, що вона справді спілкується з потойбічним світом.

Хоча її серце забилося частіше, вона не здивувалася, коли трапилася така сама несправність і після звичного проміжку мертвої тиші нечіткий віддалений ірландський голос заговорив до неї знову.

– Мері, ти тепер готова … У п ’ ятницю я прийду за тобою … П ’ ятниця, о пів на десяту … Не бійся, це не боляче … Будь готова …

Тоді, майже обірвавши останнє слово, залунала музика оркестру, галаслива й негармонійна.

Хвилину чи дві місіс Гартер сиділа зовсім нерухомо. Її обличчя пополотніло, а стиснуті губи посиніли.

Незабаром жінка підвелася й сіла за письмовий стіл. Трохи нерівним почерком вона написала такі рядки:

Сьогодні, о 9.15, я чітко чула голос свого покійного чоловіка. Він сказав, що прийде за мною у п ’ ятницю ввечері о 9.30. Якби я померла в той день і в ту годину, то хотіла б, щоб стали відомими ці факти для того, щоб безсумнівно довести можливість спілкування зі світом духів.

Мері Гартер

Місіс Гартер перечитала написане, вклала листа в конверт і заадресувала його. Тоді взялася за дзвінок. Елізабет прийшла негайно. Місіс Гартер піднялася з-за письмового столу й дала старій жінці щойно написаний лист.

– Елізабет, – сказала вона, – якби я померла у п’ятницю ввечері, я б хотіла, щоб ти передала цю записку доктору Мейнеллу. Ні. – Елізабет, очевидно, збиралася протестувати. – Не сперечайся зі мною. Ти часто говорила мені, що віриш у передчуття. Зараз передчуття є в мене. І ще одна річ. Я залишила тобі у своєму заповіті 50 фунтів. Я б хотіла, щоб ти отримала 100. Якщо я не зможу піти в банк сама перед тим, як умру, містер Чарльз проконтролює це.

Як і раніше, місіс Гартер різко перервала сльозливі протести Елізабет. Виконуючи свій намір, стара леді поговорила з племінником щодо наступного ранку.

– Пам’ятай, Чарльзе: якщо зі мною щось трапиться, Елізабет повинна отримати на 50 фунтів більше.

– Ви дуже похмурі цими днями, тітко Мері, – весело сказав Чарльз. – Що може трапитися з вами? За словами лікаря Мейнелла, ми приблизно через двадцять років святкуватимемо ваше століття!

Місіс Гартер лагідно йому всміхнулася, але нічого не відповіла. За хвилину-другу вона сказала:

– Що ти робиш у п’ятницю ввечері, Чарльзе?

Чарльз був трохи здивований.

– Власне кажучи, Евінґси запросили мене зайти пограти в бридж, але, якщо ви хочете, щоб я залишився вдома…

– Ні, – рішуче сказала місіс Гартер. – Звісно, ні. Справді, Чарльзе. Саме в той вечір я хотіла б бути сама.

Чарльз із цікавістю глянув на неї, але місіс Гартер не надала йому ніякої іншої інформації. Вона була сміливою й рішучою старою леді та відчувала, що мусить пройти через свій дивний досвід без сторонньої допомоги.

Вечір п’ятниці застав будинок у повній тиші. Як зазвичай, місіс Гартер сиділа у своєму кріслі з високою спинкою, підсунувшись до каміна. Усі приготування зроблені. Того ранку вона була в банку, зняла 50 фунтів готівкою та вручила їх Елізабет, незважаючи на її слізні протести. Вона розсортувала й упорядкувала свої особисті речі, біля кількох ювелірних виробів указала імена друзів чи родичів. Вона також склала список вказівок для Чарльза. Вустерський чайний сервіз мав дістатися кузині Еммі. Севрські глечики – молодому Вільяму й так далі…