Аґата Крісті - Оголошено вбивство

– Я зараз піду поговорити з нею, – сказав Кредок, підводячись на ноги.

Міс Марпл кивнула головою.

– Так, зробіть це, інспекторе Кредок. Я почую себе трохи спокійнішою, коли ви з нею поговорите. Бо коли вона вам усе розповість, то знатиме, що тепер вона перебуває в більшій безпеці.

– У більшій безпеці?… Атож, я вас розумію.

Він вийшов із кімнати. Головний констебль сказав тактовно, проте з певним сумнівом:

– Ви примусили нас замислитися, міс Марпл.

– Пробачте мені, пробачте, – сказала Мірна Геріс. – Я дуже вдячна вам за те, що ви не гніваєтеся на мене. Але ви розумієте, моя мати належить до таких людей, які можуть зчинити бучу з чого завгодно. А хіба ж не могло здатися, що я – як то кажуть – була його співучасницею (вона вжахнулася, коли почула це слово зі своїх власних уст). – Тобто я хочу сказати, ви могли б ніколи не повірити, що я думала про це лише як про розвагу або жарт.

Інспектор Кредок повторив запевнення, завдяки яким йому пощастило зламати опір Мірни.

– Гаразд, я вам усе розповім. Але ви обіцяєте не притягувати мене до відповідальності, щоб не лякати маму? Усе почалося з того, що Руді скасував побачення зі мною. У той вечір ми домовилися піти в кіно, а він потім сказав, що не може піти, і я опинилася в дурній ситуації – бо, зрештою, він мене запросив, і я не бажаю терпіти, щоб якийсь чужоземець так безцеремонно зі мною поводився. А він сказав, що це не його провина, проте я відповіла, що не вірю йому, і тоді він признався, що увечері він добре розважиться та ще й отримає добрі гроші. «Хочеш мати наручний годинник?» – запитав мене він. А я запитала в нього, що то буде за розвага, і тоді він мені розповів, що десь буде влаштована вечірка, і йому доручено там зіграти роль брутального грабіжника. Він попросив мене нікому не розповідати про це. Потім показав оголошення, яке опублікував у газеті, і я довго сміялася. Він говорив про це з деякою зневагою. Мовляв, ідеться про суті дурниці – але такими ми є, англійці. Мовляв, ми ніколи не стаємо дорослими – і, звичайно ж, я запитала, що він має на увазі, намагаючись так принизити нас, – і ми зчинили сварку, однак помирилися досить швидко. Але ви повинні мене зрозуміти, сер: коли я прочитала про ту подію, і то був аж ніяк не жарт, і Руді когось застрелив, а потім і сам застрелився, – я, звісно, геть розгубилася й не знала, що мені робити і як мені бути. Я подумала, коли скажу вам, що я про все знала заздалегідь, то створиться враження, ніби я брала участь у тій змові. Але я справді подумала, що то жарт, коли він мені про це сказав. І не мала найменшого сумніву, що саме про це йшлося, і навіть не бачила, щоб у нього був револьвер. Він ніколи мені не розповідав про револьвер.

Кредок заспокоїв її, а потім поставив їй найголовніше запитання:

– Але чи сказав він вам, хто замислив ту розвагу?

Але тут його чекала повна невдача.

– Він ніколи не казав мені, хто його на все це намовив. Я думаю, ніхто його не намовляв. То була його власна вигадка.

– Він не згадував про якесь ім’я? Чоловіче або жіноче?

– Він не сказав нічого, крім того, що буде нажаханий зойк. «Я посміюся, дивлячись на їхні обличчя». Ось що він мені сказав.

«Йому недовго довелося сміятися», – подумав Кредок.

– Це лише теорія, – сказав Райдсдейл, коли вони їхали назад до Меденгема. – Жодні факти її не підтримують. Може, просто відкинемо її як умоглядні фантазії старої діви, та й по всьому?

– Я так не робив би, сер.

– Усе це дуже малоймовірно. Таємничий «Ікс» раптом виникає в темряві позаду нашого швейцарського приятеля. Звідки він з’явився? Хто він такий? Де він був?

– Він міг увійти крізь бічні двері, – сказав Кредок, – відразу по тому, як увійшов Шерц. Або, – додав він повільно, – він міг увійти з кухні.

– Тобто вона могла увійти з кухні, ти це хотів сказати?

– Атож, сер, таку можливість виключати не слід. Мене дуже не задовольняє поведінка тієї дівчини. Вона не вселяє мені довіри. Усі ті зойки та істерика вельми схожі на театр. Вона могла домовитися з тим молодим хлопцем, впустити його в дім у слушну хвилину, влаштувати всю ту виставу, застрелити його, прибігти назад до їдальні, схопити в руки срібло та замшу для її протирання й розпочати свій вереск.

– Проти цього ми маємо той факт – ее… як же його звуть – ага, Едмунд Светенгем каже, що ключ був устромлений із зовнішнього боку дверей, і він мусив випустити її назовні. Чи існують іще якісь двері в тій частині будинку?