Аґата Крісті - Оголошено вбивство

– Ви й далі стверджуєте, що у вашому домі не було нічого особливо цінного?

– Звичайно, не було. Якби там щось було, я б не могла не знати про це. Я запевняю вас, інспекторе, ми не володіємо ані якоюсь невідомою картиною Рембрандта, ані чимось таким.

– У такому разі виходить, що ваша подруга міс Баннер мала слушність? Він приїхав сюди, щоб напасти на вас .

– Атож, Леті, що я тобі казала?

– Дурниці, Банні.

– Але чи справді це дурниці? – висловив сумнів Кредок. – Думаю, ви знаєте, що це правда.

Міс Блеклок подивилася на нього важким поглядом.

– Давайте тоді говорити напрямки. Ви справді вірите в те, що той молодик приїхав сюди – попередньо опублікувавши оголошення в газеті, щоб половина сільського населення збіглася до нас у певний час у стані надзвичайного збудження…

– Але, може, він не хотів, щоб це сталося, – нетерпляче урвала її Дора Баннер. – Можливо, він хотів лише застерегти тебе – я, коли прочитала це оголошення, то й зрозуміла його як жахливе застереження, і я подумала саме про тебе, Леті. Побачивши ті моторошні слова: «Оголошується вбивство», я всіма кістками відчула, як це було страшно, бо якби в нього все вийшло, як він спланував, він застрелив би тебе й пішов геть і хто б коли довідався, хто то був?

– Це схоже на правду, – сказала міс Блеклок. – Але…

– Я знала, що те оголошення не було жартом, Леті. Я собі сказала: ні, це не жарт. А Міці – вона теж була до смерті налякана!

– До речі, про Міці, – сказав Кредок. – Я хотів би знати більше про цю молоду жінку.

– Її дозвіл на працю й документи в цілковитому порядку.

– Я в цьому не сумніваюся, – сухо відказав Кредок. – Документи Шерца теж були в цілковитому порядку.

– Але навіщо було Руді Шерцу вбивати мене? Схоже, ви зовсім не намагаєтеся пояснити це собі та мені, інспекторе Кредок.

– За Руді Шерцом міг стояти хтось інший, – спокійно промовив Кредок. – Ви про це не подумали?

Він застосував ці слова в метафоричному значенні, хоч йому й сяйнуло, що якщо теорія міс Марпл правильна, то вони відповідають дійсності і в прямому значенні. Хай там як, а вони не справили особливого враження на міс Блеклок, яка досі здавалася налаштованою скептично.

– Проблема залишається тією самою, – сказала вона. – Навіщо комусь може заманутися вбити мене?

– Саме цю відповідь я й сподіваюся отримати від вас, міс Блеклок.

– Я не можу вам її дати! Категорично не можу. У мене нема ворогів. Наскільки мені відомо, я завжди зберігала чудові стосунки зі своїми сусідами. Я не знаю нічиїх злочинних таємниць. Безглуздо навіть припустити, що комусь потрібна моя смерть. А якщо ви натякаєте на те, що Міці має стосунок до цього, то це теж абсурдно. Як міс Баннер щойно вам розповіла, та була налякана до смерті, коли побачила те оголошення в «Газеті». Вона хотіла тоді негайно покинути дім.

– Це могло бути лише хитрим ходом із її боку. Вона, либонь, знала, що ви вмовлятимете її залишитися.

– Звичайно, якщо ви дійдете якогось категоричного висновку, то ви знайдете на все готову відповідь. Але можу вас запевнити, що якби Міці раптом мене зненавиділа, вона могла б просто отруїти мою їжу, але не стала б ламати таку комедію. Сама думка про причетність Міці до цієї історії абсурдна. Я знаю, ви в поліції упереджено ставитеся до чужоземців. Міці може бути брехухою, але не холоднокровним убивцею. Ідіть і спробуйте пригрозити їй, якщо вважаєте за потрібне. Та коли вона піде звідси в нестямі від обурення або замкнеться, виючи, у своїй кімнаті, я попрошу вас приготувати мені обід. Місіс Гармон має намір прийти до мене на чай сьогодні пополудні зі старою леді, яка в неї живе, і я просила Міці зробити кілька тістечок – але, схоже, ви геть зіпсуєте їй настрій. Невже ви не можете запідозрити когось іншого?

Кредок пішов на кухню. Він поставив Міці ті самі запитання, які ставив і раніше, й отримав ті самі відповіді.

Так, вона замкнула парадні двері незабаром після четвертої години. Ні, вона не завжди так робить, але в той день вона була дуже «знервована та схвильована через те жахливе оголошення». Зачинити бічні двері вона не могла, бо міс Блеклок і міс Баннер виходили крізь ті двері заганяти до сараю качок та годувати курчат, а місіс Геймс зазвичай також поверталася ними з роботи.

– Місіс Геймс каже, вона замкнула двері, коли повернулася о п’ятій тридцять.

– А, і ви вірити їй, ви їй вірити…

– А ви думаєте, їй не треба вірити?

– Яке має значення, що я думати? Мені ви все одно не повірити.