Аґата Крісті - Оголошено вбивство

– А ви дайте нам шанс. То ви вважаєте, місіс Геймс не замкнула ті двері?

– Я думати, вона не стала замкнути їх.

– А чому ви так думаєте? – запитав Кредок.

– Той молодик працювати не сам-один. Ні, він знати, куди йому треба прийти, він знати, коли він прийти, він знати, коли двері бути для нього відчинені – відчинені навстіж.

– Що ви хочете цим сказати?

– Який різниця з того, що я сказати й чого не сказати? Ви однаково не слухати мене. Ви сказати собі, вона нещасливий дівчина-біженка і вона бреше. Ви сказати, що білявий англійський дама, він не бреше – він британка й він не може бути брехуха. Тож ви повірити їй, а не мені. Але я могла б вам сказати. О так, я могла б вам сказати!

І вона брязнула сковорідкою, поставивши її на плиту.

Кредок не знав, чи варт занотовувати йому відомості, які могли бути спричинені лише виплеском ненависті.

– Ми беремо до уваги все, що нам розповідають, – сказав він.

– Я нічого вам не розповідати. Навіщо мені це робити? Ви всі однакові. Ви переслідувати й зневажати нещасних біженців. Якби я розповісти вам, як тиждень тому той молодик прийшов до міс Блеклок просити грошей, а вона проганяти його геть, як проганяють собаку, – якби я сказати вам, що після того чула, як він розмовляти з місіс Геймс, – он там, в альтанці, – ви сказати, я все це вигадати!

«І дуже навіть схоже, ти й справді все це вигадала», – подумав Блеклок.

Але вголос сказав:

– Ви не могли чути, що там говорилося в альтанці.

– А ось тут ви помилятися! – з тріумфом вигукнула Міці. – Я ходити і збирати кропива – з неї можна зготувати дуже смачні страва. Вони так не вважати, але я готую для них страва з кропива й нічого їм не казати. І я почула, як вони там розмовляти. Він каже їй: «А де мені сховатися?» А вона йому: «Я тобі покажу» – а тоді каже: «О чверть на сьому», а я думати: «Он як! Ось як ти поводитись, мій любий леді! Вийшовши зі своя робота, ти зустрічатися з чоловіком. Ти приводити його в дім». Я думати, міс Блеклок це не сподобатися. Вона прогнати тебе геть. Я спостерігати, так я тоді подумати, слухати, а потім я про все розповісти міс Блеклок. Але тепер я розуміти, що тоді помилилася. Вона не крутити з ним любов, вони змовитися грабувати й убивати. Але ви скажете, я все це вигадав. Погана Міці, скажете ви. Я забирати її до в’язниці.

Кредок замислився. Вона справді могла все це вигадати. Але могла й не вигадати. Він обережно запитав.

– А ви певні, що вона розмовляла з Руді Шерцом, а не з кимось іншим?

– Звісно, я певний. Він щойно вийти з дому, і я побачити, як він іде до альтанки. А я тоді саме, – сказала Міці з викликом, – вийти подивитись, чи вже виріс молодий кропива.

«Невже молода кропива може вирости в жовтні?» – подумав інспектор. Але він розумів, що Міці лише похапцем вигадала якийсь привід для звичайнісінького шпигування.

– Ви нічого більше не чули, крім того, що тільки-но сказали мені?

Міці скрушно відповіла:

– Ота міс Баннер, з її довгим носом, вона кликати мене й кликати. Міці, Міці! Тож мені довелося звідти піти. О, вона так мене дратувати! Завжди втручатися. Вона, мовляв, навчати мене готувати. Вона мене навчати? Та все, що вона готувати, має смак води, води й більш нічого!

– Чому ви не розповіли мені це в перший день? – суворо запитав інспектор Кредок.

– Бо я забути… Я не подумати… Лише згодом я казати собі, він це спланувати тоді – спланувати з нею.

– Ти цілком переконана, що то була місіс Геймс?

– О, так, я цілком переконана. Я дуже навіть переконана. Вона злодійка, отой місіс Геймс. Злодійка й допомагати злодіям. Того, що вона заробляти в саду, не досить для такого леді, як вона, ні. Вона обкрадати міс Блеклок, що так добре до неї ставитись. О, ця жінка поганий, поганий, поганий!

– А якби хтось мені розповів, що це ти розмовляла з Руді Шерцом? – запитав Кредок, пильно дивлячись на неї.

Це припущення справило на Міці набагато менший ефект, ніж він сподівався. Вона лише пирхнула й мотнула головою.

– Якби хтось сказав, він бачив мене там говорити, він брехати, брехати, брехати, брехати, – зневажливо сказала вона. – Набрехати на когось легко, але в Англії треба ще довести, що ти правду сказати. Так мені пояснити міс Блеклок, і так воно є, хіба ні? Я не розмовляти з убивцями та злодіями. І жоден англійський полісмен не звинуватити мене в цьому. Але як я можу зготувати обід, коли ви тут, – і базікати, базікати, базікати? Вийдіть із моєї кухні, будь ласка. Мені треба зараз зготувати дуже старанний соус.